Доброта-это важное, нужное качество, без которого человек не может называться человеком. В этом слове забота и ласка, тепло и любовь. Стремление прийти на живет в сердцах многих людей. Добрые дела и поступки красят человека, сближают людей. Совершая их, человек находит новых друзей. Научиться быть добрым очень трудно! В наше время доброта утратила свою силу. Люди перестали ценить друг друга. В суматохе будних дней люди перестали ценить и уважать друг друга. Бурная жизнь больших городов вселяет в сердца людей равнодушие и безучастность. Но надо остановиться и посмотреть вокруг! Надо спросить у себя: » А чем я согреваю планету?» Если вы не замечаете людей, то не замечают и вас. И если вы, то будут и вам. Все в мире взаимосвязано, ну а точнее, что посеешь, то и пожнешь. Нельзя заставить человека быть добрым, у него должно быть доброе сердце. Ведь надо стремиться всегда и во всем быть полезным людям, не стоять равнодушно в стороне.
антастичне і реальне в баладі "Причинна" (2 варіант)
Шкільний твір
Надіслати Розповісти Цвірінькнути
Т. Г. Шевченко розпочинав свій творчий шлях як поет-романтик. Для періоду романтизму в українській літературі характерним було звертання до надбань усної народної творчості. У цей час ігається така тенденція, як запозичення мотивів, образів фольклору, навіть переспів окремих народних жанрів. Так, в епоху романтизму почесне місце серед жанрів посідала балада. Тому, мабуть, одним із перших творів Тараса Шевченка є балада "Причинна".
Розпочинається твір зображенням буряної ночі на Дніпрі. Пейзаж тут виконує функцію увертюри, що задає тональність художньому творові. Вже На початку твору читача охоплює тривожний настрій і передчуття чогось незвичайного.
Через прийом контрасту змальовує автор постать головної героїні: "Біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає". Цією невизначеністю "щось біле" поет спочатку посилює тривогу, але потім пояснює і, більше того, зразу акцентує увагу на психічному стані дівчини:
То дівчина ходить,
Й сама не зна (бо причинна),
Що такеє робить.
Так ворожка поробила.
Ніби сама героїня розповідає про свою сирітську долю, про своє кохання, переживання, звернення до ворожки. Але насправді дівчина нічого не говорить, не чує, вона живе у власному світі фантазії, бо "отаку-то їй причину ворожка зробила!" У ліричних відступах автор розкриває психічний стан дівчини, її романтичну натуру, глибину почуттів. Картина загибелі дівчини подана в фантастичному плані:
Кругом дуба русалоньки
Эпитеты: берегам нагорным, вьющейся реки , горизонтом низким и просторным, теплый, тихий, серенький денек; звук дрожащий, романтичный; лесок багряный; стальную, серую Оку;
Сравнение: даль лугов за их прозрачной сеткой синела чуть заметно - как намек; в тиши звенел он чистым серебром; в доме, тихом, как могила;
Многосоюзие: И весело огни их заблестели, \\ И побежали тени в потолок, \\А стекла окон сразу посинели.
Метафора: Полился нежный и печальный стон. Пора родному краю \\ Сменить хозяев в нашей стороне. Томит меня немая тишина. \\ Томит гнезда немого запустенье. Над домом реет тленье.
Риторический вопрос: Но отчего мой домик при огне \\ Стал и бедней и меньше?
Риторическое восклицание: Печален долгий вечер в октябре!
Олицетворение: Неслышно одиночество бродило; Пел самовар, а комната беззвучно \\ Мне говорила: «Пусто, брат, и скучно!» Комнаты в молчанье цепенеют; старый дом беззвучно \\ Мне говорит: «Да, без хозяев скучно!".