Александр Александрович Блок родился 28 ноября 1880 года в Санкт-Петербурге. Его отец был юристом, помимо этого он был преподавателем Варшавского университета. Мать – Александра Бекетова, была дочерью ректора одного из петербургских университетов. Вскоре после рождения Александра родители разорвали свои отношения и сын стал жить с матерью. Вскоре мать повторно вышла замуж за офицера Ф.Ф. Кублицкого-Пиоттуха, семья стала жить в гвардейских казармах.
С 1889 года начал учиться в Введенской гимназии. Когда он поехал в 1897 за границу в один из немецких курортных городков, он пережил свою первую влюбленность в Ксению Садовскую. Годом позднее, после окончания гимназии, он полюбил Любовь Менделееву, которая в будущем стала его женой. Блок поступил на юридический факультет, но позже изменил свое решение и начал учиться на историко-филологическом факультете, который он и закончил в 1906 году.
Блок сильно болел. На лечение за границу его не выпустили. Так в итоге, в бедноте и голоде, и умер писатель в 1921 году от болезни сердца.
В произведении поднимается тема человеческого неравнодушия, доброты и тем, кто нуждается. Проблема морального выбора и особой “нравственности”, которая не принимается обществом, но имеет обратную сторону – светлую и бескорыстную.
Молодая учительница, сумевшая рассмотреть беду мальчика, его плачевное положение, стала ангелом-хранителем на определённый отрезок его жизни. Только она рассмотрела за бедностью старание и мальчика к учёбе. Уроки французского, которые она давала ему на дому, стали уроками жизни, как для мальчика, так и для самой молодой женщины. Она очень скучала по родине, достаток и уют не давали ощущения радости, а “возвращение в безмятежное детство её от будней и тоски по дому.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/uroki-francuzskogo/analiz-proizvedeniya-rasputina.html
Объяснение:
Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".