1). Напоминает так как употребляются выражения: и как гости чужедальние, а кругом цветы лазоревы, не видала оком доблестным, раздирал её тело нежное.
2). Нет, оно не предвещало смерть лебёдушки. В самом начале описано утро - "Из за леса, леса тёмного, подымалась красна зорюшка, рассыпала ясной радугой огоньки - лучи багровые"
3). Белоснежная лебёдушка. Есенин относится к ней с уважением и грустит после её смерти, пытается передать грусть читателям. Она была хорошей матерью так как не раз детей от опасности, и не для них свою жизнь.
Объяснение:
Объяснение:
завдяки Мацу о Басьо (1644-1694). Поетична спадщина, залишена Басьо, містить у собі хоку та «зчеплені строфи». У числі йош прозаїчних творів - щоденники передмови до книг і окремих віршів, листів. Лауреат Нобелівської премії Кавабата Ясунарі назвав вірші свого земляка найвищим досягненням японської літератури. Щодо дослідження творчості М. Басьо, то її почали вивчати порівняно недавно. Одна з дослідниць його творчості Н.С.Шефтелевич зазначала, що поезія японського класика - це не лірика природи в європейському розумінні цього терміна, а лірика самої природи, тобто поет виступає в ролі медіума, інформацію якому постачають не духи, а явища природи, рослини, мінерали тощо. Щоправда, такий погляд має «містичне» забарвлення, але він ще раз підкреслює, який складний поетичний матеріал залишив у спадок Мацуо Басьо. Його поезія й досі залишається багато в чому загадковою. Окремі дослідники поезію, творцем якої був Басьо і його учні, порівнюють з напіввідчиненими дверима Його поезія складна і незвичайна, що пояснюється незвичайністю й самої країни - батьківщини Мацуо Басьо. Давня країна Ямато, Країна Сонця, що сходить, Японія... Але Японія - не просто назва країни, це ім'я однієї із загадкових, багатих та складних цивілізацій Японія відзначається своєрідною самобутньою культурою, де перевага віддається внутрішній глибині, змістовності витонченості на противагу зовнішній пишноті. Японія - це країна, де кілька століть тому з'явилася нова поетична форма - японський трирядник хоку. творцем якої є поет XVII ст. Мацуо Басьо. Творчість його вчить вдивлятися у звичне й помічати несподіване, розглядати потворне і бачити прекрасне, задивлятись у просте й знаходити складне. Вірші Мацуо Басьо - переважно пейзажна лірика. Метою даної роботи є спроба визначити художню своєрідність хоку поета в контексті японської поезії цього періоду, місце природи та художньої деталі в них.Якщо до ХІП століття в японській поезії неподільно панував п'ятистопний вірш вака то у ХШ-ХУІ століттях на перше місце вийшла поезія «нанизаних строф» - рента Виникнення цього своєрідного жанру в японській поезії пов'язане в першу чергу з тим, що до ХІП століття п'ятистопний вірш вака розпався на дві строфи - тристопний і двостопний вірш. Значною мірою цей процес був обумовлений тим, що класичний п'ятистопний вірш майже завжди мав характер послання, а отже, потенційно був розрахований на відповідь. Ця відповідь найчастіше втілювалася також у п'ятистопному вірші, який міг потягти за собою нову відповідь. Таких віршованих перекличок немало і в «Манйосю», і в «Кокінсю», особливо ж багато їх у домашніх антологіях і в класичних творах японської прози. Вірш-відповідь, як правило, використовував образи, задані початковим віршем, іноді дещо переробляючи їх. Таким чином, один вірш вів за собою інший за покликом слідувала відповідь. Перекличка могла бути і внутрішньою - між двома частинами одного вірша. Іноді ці дві частини писали різні поети - один писав початок, інший додавав кінець чи навпаки. Так виникла поезія «нанизаних рядків» - рента Один вірщ написаний двома поетами, - найпростіший її варіант.Головна риса поезії рента, неодмінна умова її існування - діалогічність. Навіть найпростіший вид рента передбачав наявність двох авторів
Князь Олег - очень известная личность в истории Руси .О нём есть упоминание в летописи "Повесть временных лет"( летописца монаха Пимена) .О нём говорит и Карамзин .Олег покорил Царьград (Константинополь) Киев сделал столицей российского государства .
Летопись рассказывает о подвигах вещего Олега и ,в частности ,о его гибели от змеи.
Пушкин любил русскую историю .изучал её и заинтересовался судьбой князя Олега .Он творчески переработал документ ( летопись ) и создал на её основе - замечательную -"Песнь о вещем Олеге"
Безусловно ,эти два произведения сходны тем ,что основаны на одном историческом сюжете ,событии .В них один и тот же герой .
НО ОНИ РАЗЛИЧАЮТСЯ :Различия: летопись – прозаическое произведение, – поэтическое, в котором использованы различные средства художественной выразительности.( эпитеты ,метафоры ,сравнения) Цель , в отличие от летописи, не только сообщить о событии, но и создать определённый образ, повлиять на читательское отношение к герою.Пушкину это удалось сделать .Мы горюем о безвременной кончине героя .Но так ли всё просто ? В летописи дан документальный факт .А в - есть мораль .И она очень поучительна .Олег высокомерен с кудесниками ,не желает их сначала даже слушать ,но потом всё же велит отправить коня ,своего верного друга ,не раз ему жизнь ,на конюшню .Князь заводит себе другого коня ..Вот это ,по мнению Пушкина ,и явилось предательством .за которое Олег понёс наказание .Иные критики считают ,что главная мысль произведения в том ,что от своей судьбы никуда не уйти : хоть ты великий князь ,хоть простой смерд .Ведь Пушкин называет поэму"Песнь о ВЕЩЕМ Олеге" Вещий ,значит -ВЕДАЮЩИЙ.Вот кудесник - вещий ( он много чего поведал о жизни Олега - о его победах ,о его заслугах ).А Олег не смог предвидеть свою судьбу .Он пошёл к костям коня .и принял "он смерть от коня своего"