(російський пис.)мый улюблений письменник - це Корней Чковский. вын написав багато творыв. наприклад: "телефон", "крокодил", "Тараканище". його твори дуже цікаві, веселі. Інколи повчальні.
(український пись) Мій улюбленний письменник - Наталя Забіла.
Є письменники, що цілком віддали своє життя дитячій літературі — дуже
Пам’ять серця про грізну війну
Слово «Війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. Друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення Землі, мала величезний вплив на долю людства. Воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. Усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. За весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.
Війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. Багато книжок написано про цей тяжкий період історії. Моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.
Мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.
Перед святом Дня Перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. Він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. По його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. Інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував. Я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. Напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. Спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. Тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.
Я низько вклоняю голову перед подвигами людей. Світла вам п’ямять та низький уклін!
Перед нами картина В.М.Васнецова «Три богатыря». На ней изображены исполинские фигуры могучих богатырей, которые известны всем нам: Добрыни Никитича, Илья Муромца и Алеши Поповича. Они предстают перед нами на переднем плане вместе со своими верными конями на небольшом возвышении.
Посередине мы видим Илью Муромца. Приложив руку ко лбу, он смотрит вдаль и старается что-то разглядеть, прищуривая глаза. Одной рукой он держит копье и щит, другой булатную палицу, холодное оружие ударно - раздробительного действия. Богатырь сидит на своем могучем черном коне, длинная грива которого развивается на ветру. Вместо упряжки на этом коне, мы видим огромную металлическую цепь, что свидетельствует о его силе.
Слева от Ильи Муромца находится Добрыня Никитич. Он возвышается на своем светло-сером коне, вынимая меч из ножен. В другой руке он держит щит, а шлем надвинут на самые брови, глаза слегка хмурятся. Длинная борода спускается на мощную грудь. И так же как и другие богатыри Добрыня вглядывается вдаль поля.
На правой части картины мы видим Алешу Поповича, самого молодого из всех богатырей. В руках он держит лук со стрелами, на одном боку у него колчан, на другом у него гусли. За спиной виднеется щит. Во взгляде Алеши мы видим неподдельный интерес, ожидание боя и смелость, готовность показать свою силу. Лицо Алеши нетронуто морщинами и щетиной. А его русый конь меньше других коней, как и его всадник меньше других богатырей.
Пейзаж картины многое говорит нам. Богатыри стоят на равнине, которая плавно переход в невысокие холмы. На переднем плане картины виднеются маленькие елочки и мелкая трава. Небо пасмурное и мрачное, тучи стремительно наплывают. Такая погода создает тревожное состояние и предупреждает богатырей об опасности и близости боя.