Третий том "Истории русской литературы" посвящен литературе второй половины века (1856-1881), эпохе могучего расцвета русского реализма и его мировой славы. Одна из главных задач тома - показать, как глубоко своеобразная, чрезвычайно сложная по своей структуре и необыкновенно динамичная в своем развитии эпоха, наступившая после 1861 г., определила в конечном счете новаторский характер всей системы реализма 60-70-х гг. и сформировала новый тип писателя. Он активно и творчески вторгался в решение самых животрепещущих проблем современной ему жизни. Наследие классиков того времени стало фактором социального и духовного прогресса, "революцией до революции" - все более и более возрастающим давлением на антинародный правопорядок полукрепостнической, капитализирующейся России.
Варварская реформа 1861 года оставила крестьян без земли и нисколько не улучшила их благосостояния. "Но падение крепостного права, - писал В. И. Ленин, - встряхнуло весь народ, разбудило его от векового сна, научило его самого искать выхода, самого вести борьбу за полную свободу". [1] Эта борьба затронула все сферы "духовного производства" и оказала, в частности и в особенности, глубочайшее воздействие на характер литературного развития.
Рафаель — живописець, архітектор, один із титанів епохи Відродження, представник флорентійсько-римської школи.
Народився майбутній митець в Урбіно у родині художника, вчився у відомого Пьєтро Перуджино. У 1504 році Рафаель приїхав до Флоренції. Тут він швидко досяг творчої зрілості. Слава Рафаеля була настільки великою, що у 1508 році Папа Юлій ІГ за його до Рима для надання відповідального завдання: розписати святкові зали Ватиканського палацу.
Одночасно Рафаель створює багаточисельні портрети й картини.
"Сикстинська мадонна" — одне з найвідоміших творінь світового живопису.На картині зображені Мадонна з немовлятком в оточенні папи Сикста II і Святої Варвари по сторонах із двома янголятами, що дивилися знизу вгору на сходження Бога. Фігури утворюють трикутник. Розкрита по сторонах завіса зайвий раз підкреслює геометричну продуманість композиції. Це один з перших творів, в якому глядач незримо виявляється вписаний в композицію: здається, що Мадонна спускається з небес прямо назустріч глядачеві і дивиться йому в очі. В образі Марії гармонійно поєднані захват релігійного тріумфу (художник повертається до ієратичності композиції візантійської Одигітрії) з такими загальнолюдськими переживаннями, як глибока материнська ніжність і окремі ноти тривоги за долю немовляти.Навколо них можна побачити лиця янголів.Таємна влада матері, що несе свою дитину людям, хвилювала століттями, бентежила серця. Недивно, що Мадонну постійно копіювали. Наприклад, в українському містечку Бучач, в тимпані костелу Успіння Пресвятої Богородиці є копія «Сікстинської Мадонни» Рафаеля
Картина "Сикстинська мадонна" написана з величезним внутрішнім почуттям готовності до жертовності заради щастя людства і хвилюватиме не одне покоління.