Красота обряда складывается из многих составляющих: красота нарядов, красота песен, смысл обряда. В древности всё несло в себе смысл: узор на одежде, слова и их очередность в песне, очередность тех или иных действий. Это оттачивалось многими поколениями, и от того приобрело такую красоту и смысл. Сейчас многие обряды не понятны, смысл потерян, но в крови каждого русского просыпается что-то родное, от предков, что привлекает его и восхищает.
Петрусь (Петро Попельський) - головний герой твору Миколая Короленка "Сліпий музикант". Петрусь - син багатого поміщика Південно-Західного краю. На долю хлопця випало складне випробування: він народився сліпим. Через це йому складно спілкуватися з однолітками, хлопчик гостро переживає свою несхожість на інших, не може змиритися з тим, що не бачить світ. Але його дядько, а згодом і подруга Евеліна допомагають хлопцю повірити в себе, розкрити свій талант, а згодом і досягти успіху. Невпевнений юнак перетворюється на сильну духом людину, що любить життя. У фінальній сцені повісті Петро Попельський - піаніст, що заворожує своєю грою зал. У нього є сім'я - кохана жінка і зрячий син. Евеліна - дуже чуйна, добра і мудра дівчинка. Евеліна завжди сприймала біль хлопця як свій власний. Евеліна була першою і єдиною подругою Петра, а згодом стала його коханою. Коли Евеліна дізналася, що хлопчик, з яким вона навіть ще не познайомилася - сліпий, вона плакала від співчуття його горю. Цей момент запам’ятався Евеліні на все життя.
Начни так: меня впечатлил этот рассказ тем что мальчик Вася нашел друзей хоть и бедных, но очень хороших. Они раскрыть глаза главному герою на своего отца. В рассказе вася был хороший человек и вовсе не бродяга как считали некоторые. В конце повести вася с отцом померились и стали жить как раньше. Рассказ очень серьезный и грустный поскольку в конце умерла Маруся. И мои впечатления это жалость, грусть и сожеление, но сожаление не только Марусе, но и к Васи тоже поскольку в начаде провести он бы одинок. Как-то так.
Красота обряда складывается из многих составляющих: красота нарядов, красота песен, смысл обряда. В древности всё несло в себе смысл: узор на одежде, слова и их очередность в песне, очередность тех или иных действий. Это оттачивалось многими поколениями, и от того приобрело такую красоту и смысл. Сейчас многие обряды не понятны, смысл потерян, но в крови каждого русского просыпается что-то родное, от предков, что привлекает его и восхищает.