Значення доброти і чуйності в людському житті. Доброта, чуйність, милосердя завжди були притаманні нашому народові. Цілком природним і закономірним вважалося до знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба з голодним, дати притулок бездомному, захистити старого й немічного, скривдженого.
Доброта, чуйність просто необхідна в житті людей і не тільки тим, хто потребує до а й тим, хто надає свою до навіть добре слово може до людині.
Кожна родина намагається виховати добрих, порядних дітей. Так і дядько Кирило виховував свого племінника, котрий залишився сиротою, як рідного сина. Любив, іноді балував, привозячи гостинець з кожного рейсу. Стежив за навчанням в школі, привчав до самостійності. Климко зі свого боку відплачував такою ж любов’ю й турботою. Вмів приготувати їжу, прибрати. Організований, чуйний, турботливий — це далеко не повний перелік тих рис характеру, якими був наділений Климко.
На початку війни загинув дядько. Хлопчик залишився без рідні і даху над головою. Але він не йде жити до чужих, щоб не обтяжувати їх. Климко не тільки влаштовується сам, а ще й бере на себе відповідальність за життя улюбленої вчительки з немовлям. Йому боляче стає, коли бачить, як вчителька годує маленьку донечку чаєм замість молока, бо не мають вони за що купити їжу. Тому приймає рішення йти по сіль за 200 кілометрів у Слов’янськ, щоб потім виміняти сіль на їжу для друга і його дідуся, а найголовніше — на молоко для маленької донечки своєї вчительки.
Спільне горе одних людей єднає, а хтось намагається нажитись на чужому нещасті. Зустрічаються Климкові і такі люди, яку втратили людську подобу в час всенародного горя. Це і Бородань з базару, який намагався придбати за безцінь плаття вчительки, і Бочончиха, яка і сухарем не поділиться, ворожка, поліцаї. Та все ж добрих людей більше.
Босий, голодний продибав хлопчина всі 200 кілометрів, дістався Слов’янська. Там на базарі він рятує дівчину від Німеччини під час облоги, назвавши її сестрою. По-іншому не зміг би вчинити Климко, бо він милосердний і знову думає більше про інших, ніж про себе. Самовідданість і доброта хлопчика показана і в епізоді перебувавання його у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. І навіть не дочекався повного одужання — вирушив у дорогу.
Після небезпечної дороги, після важких випробувань повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І, забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. Климко постає людиаою, що дбає не про себе, а про інших. Тут і наздогнала його черга з німецького автомата.
Піти на самопожертву, не замислюючись, заради чужих людей — вчинок героїчний, на який здатен далеко не кожен, а от чинити добро, виявляти чуйність і порядність — це те найменше, до чого повинна прагнути кожна людина.
Тема: любовь к Родине, родному народу.
Основная мысль: среди простого русского люда зреет немало талантов, нужно лишь много собственного упорства да простых людей, чтобы выйти в люди.
Аргументы:
Не важно, как выглядит ученик, последний отцовский грош, истраченный на книгу, становится началом великого пути.
Простой архангельский мужик, Ломоносов, ушедший с обозом в столицу, затмил умом многих знатных мужей.
Богата земля Русская талантами, пройдя суровую школу крестьянской жизни, но не потеряв пытливости ума и жажды знания школьник, с божьей и смелостью, добраться до Московского университета.