Трагедія В. Шекспіра «Гамлет» — одна з найвизначніших п’єс у світовій драматургії, яка протягом чотирьох століть не сходить з театральних сцен.
З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в момент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповідала йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, полюбляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.
Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очікує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідався, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.
Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?
Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?
Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.
Покласти край йому!..
Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:
Звихнувся час. О доля зла моя!
Чому його направить мушу я?
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.
Теркин — кто же он такой? Скажем откровенно: Просто парень сам собой Он обыкновенный. Впрочем, парень хоть куда, Парень в этом роде В каждой роте есть всегда, Да и в каждом взводе.. .
Образ Теркина имеет фольклорные корни, это «богатырь, сажень в плечах» , «весельчак» , «человек бывалый» . За иллюзией простоватости, балагурства, озорства скрываются нравственная чуткость и органично присущее чувство сыновнего долга перед Родиной без фразы и позы совершить подвиг. Подвиг солдата на войне показан Твардовским как каждодневный и тяжкий ратный труд — бой, переход на новые позиции, ночлег в окопе или прямо на земле, «заслонясь от смерти черной только собственной спиной» . А герой, совершающий этот подвиг, — обыкновенный, простой солдат: Человек простой закваски, Что в бою не чужд опаски.. . То серьезный, то потешный, ..Он идет — святой и грешный.. . В образе Теркина Твардовский подчеркивает лучшие качества русского характера — смелость, упорство, находчивость, оптимизм и огромную преданность родной земле. Мать-земля родная наша. В дни беды и в дни побед Нет тебя светлей и краше, И желанней сердцу нет.. . Качества Теркина достойны уважения. Про него можно сказать: «он в воде не тонет и в огне не горит» , и это будет чистой правдой. Герой проявляет смелость, отвагу, мужество, в нем заключены качества как великий патриотизм и чувство воинского долга. Доказательство тому – главы «Переправа» и «Смерть и воин» . Он никогда не унывает, шутит, показывает свою любовь к жизни. Именно в защите Родины, жизни на земле заключается справедливость народной Отечественной войны («Бой идет, святой и правый, смертный бой не ради славы, ради жизни на земле...») . В Теркине каждый фронтовик узнавал себя. Герой стал нарицательным. Многие прочитывая поэму, признавали, настоящего Теркина у себя в роте, что он живет и воюет месте с ними. Образ Василия Теркина имеет настоящие народные корни. В одной из глав Твардовский сравнивает его с солдатом из известной сказки «Каша из топора» . Автор представляет Теркина находчивым солдатом, умеющим найти выход из любой ситуации, проявить ум и смекалку. В других главах герой представляется нам могучим богатырем из старинных былин, сильным и бесстрашным. Солдатам Великой Отечественной войны Теркин напоминал им их самих. Они с нетерпением ждали выхода новых глав и писали автору благодарность за произведение. Герой вдохновлял солдат на подвиги им в годы войны, и возможно в какой-то степени, она была выиграна благодаря ему.
Огромное войско троллей, гоблинов, орков и назгулов под командованием главного маршала Зупарака катилось неудержимой лавиной по Центральному плато Мандрагории. За ближайшими кустами притаились два друга - разведчики хоббиты Брудо и Барбудо. "Они не пройдут" громко вскрикнул Брудо. Вернее попытался вскрикнуть, т. к. Барбудо успел заткнуть ему рот рукой - он знал, что Брудо не всегда мог сдерживать свои эмоции. Они вскочили на своих верных коней и помчались напрямую через Азеребовый лес в стан короля Киндеварпа. Ну, далее они все, конечно быстро отмобилизовались и дали достойный отпор агрессору (а то тут места не хватит подробно всё писать)
З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в момент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповідала йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, полюбляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.
Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очікує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідався, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.
Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?
Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?
Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.
Покласти край йому!..
Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:
Звихнувся час. О доля зла моя!
Чому його направить мушу я?
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.