«Мцыри» - последняя романтическая поэма Михаила Юрьевича Лермонтова была написана в 1839 году, а напечатана в 1840 году в стихотворном сборнике. Действие поэмы развивается в Грузии, в её древней столице Мцхет и его окрестностях. Главный герой - молодой горец, взятый в плен и попавший в монастырь не по своей воле. Он погибает вдали от родины со словами: …И я, как жил, в земле чужой Умру рабом и сиротой…. Сожалея и печалясь лишь о том, что его …труп холодный и немой Не будет тлеть в земле родной… «Мцыри» - в переводе с грузинского означает «неслужащий монах», «послушник», т. е. человек, готовящийся стать монахом. Мцыри – свободолюбивый юноша, прирожденный воин, горячая душа. Ему чужда созерцательная жизнь монастыря. Он совершает отчаянный побег, как будто из тюрьмы. И тюрьма по мысли Лермонтова, не только монастырь, в котором томится Мцыри: тюрьма – вся николаевская империя. «Мцыри» - поэма о современнике Лермонтова, о юноше его поколения. В центре внимания поэмы личность одинокого героя, его сложный духовный мир, его тоска по родине, по свободе. Поэма состоит из двадцати шести глав. В двух первых главах говорится о монастыре, исторических событиях, обо всей жизни Мцыри в обители и его побеге. Вся остальная часть поэмы представляет собой исповедь Мцыри. Рассказ ведется от лица героя. Это поэма-исповедь, в которой личное лирическое свободолюбивое начало пронизывает все повествование.
Ярема – типовий представник повсталого народу (за поемою тараса шевченко “”) ярема – узагальнений художній образ повстанця-. у передмові до поеми т. шевченко зазначив, що «галайда вполовину видуманий» , а в примітці додав: «… між звенигородкою і вільшаною по старому шляху боровиків хутір і корчма, де б то ярема байстрюк, а потім галайда був … наймитом» . це вказує на те, що образ яреми-наймита, а згодом повстанця- має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві, бажанню автора показати позитив характеру героя. ярема постає як типовий образ повстанця-, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси народного характеру. він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. це почуття приводить ярему в загін максима залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. він буває страшний у своєму праведному гніві: «а ярема – страшно глянуть – по три, по чотири так і кладе» . образи залізняка i гонти надихали шевченка змалку, з тих часів, коли він слухав пiснi кобзарів, у тому числі присвячені колiївщинi. зрозуміло, чому вони постають у поемі зромантизованими та у дечому зiдеалiзованими. «лiта орел, лiта сизий попiд небесами, гуля максим, гуля батько степами, лісами» . i образ, i стиль зображення шевченко запозичує у народної пiснi, підкреслюючи народність залізняка, який: i воює, i гарцює з усієї сили. залізняк замальовується як цiлiсна особистість, що живе лише однією метою, проте це не заважає йому співчувати простим людям (наприклад яремі) i взагалі бути близьким до них, за що називають його «батьком» . він вміє не лише битися, а й вчасно підбадьорити ів, підтримати їхній бойовий дух. його образ – образ улюбленця народу, «громади в сіряках» . ярема, виведений в поемі саме як представник цього народу, символічно стає залiзняковi за сина: придбав максим собi сина на всю україну. хоч нерiдний син ярема, а щира дитина. залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець народних мас. навіть запорожці, що не дуже довірливо ставляться до старшини, яка взяла участь у повстанні, шанують і уславлюють його: «у нас один старшина – батько максим» . таким батьком виступає залізняк протягом усього повстання. він виявляє високу мужність у бою, особистим прикладом запалює в душах повстанців іскру святого вогню, піднімає їх на боротьбу. це щира душа, яка живе інтересами мас і кровно з ними зв’язана. кобзар волох співає про нього: …наш отаман, орел сизокрилий! нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. родиною йому були , найбільшим багатством – любов і повага товаришів: залізняк – це втілення народного гніву проти панів, непримиренності, нещадності до ворогів. суворими барвами змальовано івана гонту. головна його риса – почуття обов'язку перед народом, відданість його інтересам. автор навмисне підкреслює його винятковість, навіть перебільшує риси його характеру – мужність, незалежність, силу волі. приєднавшись до повстанців, узявши в руки «свяченого ножа» , гонта ні перед чим не зупиняється. особливо яскраво це показано у глибоко трагічній сцені вбивства гонтою своїх дітей. образ гонти як людини шевченко змальовує в дусі народних традицій. своїх дітей, що стали католиками, він убиває в ім'я того, щоб не було поговору, щоб не було зради. саме цим зумовлені його слова, звернені до мертвих синів: сини мої, сини мої! на ту україну дивіться: ви за неї й я за неї гину.
Бандит. Таким существительным, потому что он был жестоким и глупым.
Глупец. Это ещё одно существительное. Он был глуп и безграмотен.