Образ Толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже ігав з вікна за похоронною процесією. Засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: Толя приходить до матері Федька забрати чижика, хоча Федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. За до виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього Толика.
Пишет тебе твоя Джульетта. Слов нет, чтобы описать мои чувства к тебе. Я умру, лишь бы быть с тобой!
Но я не знаю, что делать! Семья Капулетти душит меня, они не дают мне встречаться с тобой. Они запирают меня в комнате, лишь бы я не увидела тебя. По их мнению, лучше я буду чахнуть без солнечного света, чем сведу свою судьбу с кем-то из рода Монтеки.
Я хочу увидеть тебя, милый Ромео. Хочу прикоснуться к тебе, утонуть в твоих объятиях. Но боюсь, утонуть мне придется в холодных водах Адидже, потому что меня точно сосватают какому-нибудь старому богачу, а я не вынесу жизни без тебя.
Ромео меня! Вызволи меня из этого ада! Я жду тебя!