Все моря мне по колено,
Ведь я сделан из полена!
Обожаю приключенья!
Ненавижу огорченья!
Кукол я освободитель!
Карабаса победитель!
Я проказник с носом длинным,
Непоседа – Буратино!
Давно забыты те года,
Когда любовь во мне играла.
И не осталось и следа.
Я все на холод променяла.
Я заморозила любовь.
Потом разбила чувства в льдинки.
И вместе с ней застыла кровь,
Оставив тусклые картинки.
Не стало памяти о ней,
Лишь только след, что что-то было.
Я в спальне ледяной своей
Лишь смутно помню что любила.
Но нет тревожных больше снов.
Метель давно уж присмерела.
Живу давно я без оков.
Живу я Снежной Королевой.
Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.
Объяснение:
Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізованих у драмі. Композиційну роль у творі відіграють картини природи. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий б авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи.
Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колосальну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.
Доктор Айболит
Вылечит всех
У кого болит?
Вылечит быстро
ну да