Книга «Приключения Тома Сойера» вышлав 1876 году. Это повесть Марка Твена о приключениях двенадцатилетнего мальчика, живущего в небольшом американском городке. Действие романа происходит до событий Гражданской войны в США.
В приключениях, которые описаны в повести главный герой успевает влюбиться, стать свидетелем убийства и разоблачить убийцу, уйти из дома, стать пиратом, пожить на острове, заблудиться в пещере и выбраться из неё, а еще найти клад и поделиться им со своим другом Гекльберри Финном.
Теоретичне значення роботи полягає у збагаченні уявлень щодо жанрово-стильових особливостей художньої прози В.Г. Короленка. На підставі поглибленого аналізу творчості письменника підтверджується думка про те, що він відкрив нові можливості художнього пізнання світу й людини. Доводиться, що синтез жанрових структур у творчості В.Г. Короленка відповідає найбільш характерним тенденціям літературного розвитку кінця ХІХ - початку ХХ століть, що його індивідуальна творча манера формувалася не лише у руслі розвитку традицій класичного реалізму, але й під впливом модерністських течій, зокрема, неоромантизму й імпресіонізму.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у практиці вузівського та шкільного викладання курсу російської літератури ХІХ - ХХ століття, у спецкурсах і спецсемінарах, присвячених творчості В.Г. Короленка, а також при підготовці навчальних посібників.
Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Основні її положення викладені у доповідях на наукових конференціях, зокрема: VІІ Міжнародній науковій конференції «Гоголівські читання» (Полтава, 2004), VІІІ Міжнародній науковій конференції «Гоголівські читання» (Полтава, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики» (Горлівка, 2005), Кримській науковій конференції «Литература и русская глубинка» (Сімферополь, 2005), Всеукраїнській науковій конференції «Література в контексті культури» (Дніпропетровськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «VII Короленківські читання» (Полтава, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції «VIII Короленківські читання» (Полтава, 2010), ІХ Міжнародному науковому симпозіумі «Русский вектор в мировой литературе: крымский контекст» (Саки-Євпаторія, 2010), а також на науково-практичних конференціях викладачів і студентів Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (2004-2006 рр.) і Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (2006-2009 рр.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 12 публікаціях, у тому числі в 5 статтях, які опубліковані у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України.
когда они были совсем маленькими детьми. Сначала Эвелина не поняла, что мальчик
слепой, она просто видела в нем какую-то странность, но не понимала, в чем она.
Когда Петрусь стал своими пальцами ощупывать ее
лицо, знакомясь с ней, девочка очень испугалась, накричала на него и убежала,
но, услышав, что Петрусь горько плачет, вернулась к нему и стала успокаивать
плачущего мальчика. Она все время говорила, что он какой-то странный, и тогда
Петрусь признался ей, что он слепой. Девочка обняла его и тоже заплакала, ей
было жаль несчастного ребенка.
Эвелина по развитию и восприятию мира была намного старше своих лет, она была мудрая и добрая. Только в ней одной, не считая маму и дядю Максима, Петр в свои детские и юношеские годы видел отраду и утешение. Ведь Эвелина была его первым и единственным другом. Их отношения очень чисты и гармоничны, со временем они только крепнут, потому что Эвелина всегда воспринимала боль Петра как свою собственную. Она понимала его и принимала всем своим сердцем. Семнадцатилетняя Эвелина не принимала ухаживаний других молодых людей, она вежливо и сдержанно объяснила им, что «у всякого человека своя дорога в жизни, а в серьезных делах нужно и рассуждать серьезно», и она сама заговорила с Петром о их дальнейшей счастливой жизни в браке, поясняя, что не собирается искать себе другой, «большой» жизни, ведь они много лет любят друг друга, и что нет смысла и искать «добра от добра». Именно Эвелина советует Петру профессионально учиться музыке и давать концерты, потому что у него есть необычайный талант и выдающиеся У тебя тоже будет своя работа. Если бы ты видел, если бы ты знал, что ты можешь сделать со всеми нами...»