Аліса в країні чудес” історія створення Книга Льюїса Керролла «Аліса в Країні Див» виникла під впливом реальних подій та реальних людей. До задуму написати «Алісу в Країні Див» автора підштовхнув випадок на прогулянці. 4 липня 1862 р. професор Доджсон вирушив кататися човном у товаристві дочок декана свого коледжу. Серед трьох дівчат була десятирічна Аліса. Вона звернулася до професора з проханням розповісти казку. І Доджсон тут-таки вигадав історію про те, як сама Аліса нібито потрапила до підземної країни, де з нею трапилося чимало незвичайного. Повернувшись додому, Доджсон занотував у блокноті основний сюжет казки. А вже за три роки видав її під назвою «Аліса в Країні Див», підписавши псевдонімом Льюїс Керролл. Перша рукописна книжка, подарована Кєрроллом Алісі Ліддел мала назву «Пригоди Аліси під землею». Автор наклеїв на обкладинку світлину семирічної Аліси Лідделл, підкреслиючи вік своєї літературної героїні. У казці Алісі 7 років. Через 6 років Керролл написав продовження пригод головної героїні цього твору – «Аліса в Задзеркаллі», де юна героїня перетворилася на справжню королеву. Себе письменник зобразив у вигляді Білого Лицаря, який розповідає Алісі про неймовірні винаходи. А на прощання озирнутися й помахати йому рукою .
Объяснение:
Первый период своей жизни автор называет «дописьменным»: он еще не писал на бумаге, но отличался речи, был, как он говорит, писателем «без печати». Он говорил с игрушками, с вещами, которые казались ему живыми и «рассказывали сказки». В гимназии его прозвали «римский оратор» и часто делали замечания в дневнике: «Оставлен на полчаса>>.
Увлекшись романами Жюля Верна, автор пишет «поэму» о путешествии на Луну на воздушном шаре гимназических учителей. «Поэма» имела успех у учащихся, но после того как она попала в руки инспектору, «гонораром» автора было наказание. Иронически автор описывает, как в этом «письменном» периоде он писал сочинения, приплетая к теме что попало. Оправдываясь, что это у него «лирическое отступление», как у Гоголя, он добился того, что возмущенный преподаватель оставил его на второй год.
Таким образом, право на собственные размышления пришлось зарабатывать через множество испытаний.Его характер менялся в зависимости от части поэмы, которую он писал, и эти поэмы несколько оставляли сдел на его характере, словно напоминая об этих строках, как о чём-то далёком, но незабываемом.
