Былина собственеого сочинения:
Жил был один купец
Звали его Мирон.
Всем он был хорош.
И красив и богат и знатен и справедлив.
Был добр и не женат.
Все бояре хотели за него своих дочерей замуж отдать...
Но не до этого было...добру молодцу.
Матушку его злые янычары в плен угнали ...когда он был совсем мал.
Об этом он и тосковал всю свою жизнь и хотел ее
И вот однажды собрал он войско на свои деньги и пошел мать свою
Долго войско шло...тяжело и трудно...
Но никто не предал из них своего господина
И вот подошли они к замку чужеземному и взяли его в осаду.
Три месяца они ждали падения чужеродного хана...
И потом вошли они в город..много людей ими были побиты..
Да и они много своих братьев потеряли на этом пути...
Но все ж нашли освободили...
Мать своего господина...
И целовались они и обнимались..
И плакали все , кто видел эту любовь сыновью к матери своей
И не было другого счастья ни у кого...кроме этого.
Люби мать свою и живи в мире и добре.
Этот подвиг сыновий в Твери до сих пор помнят и веру в него берегут.
Школа - это место, где каждый из нас провёл самое беззаботное время, путешествуя по миру глубоких познаний. В этом мире мы учимся, развлекаемся, общаемся, раскрываем свои таланты в полюбившихся предметах. Иногда кажется, что дома мы проводим времени меньше, чем в школе. Мы идём туда утром, а возвращаемся только к вечеру. Школьные годы дарят нам самых близких, верных и дорогих друзей на всю жизнь.
Чего только не происходит в школьной жизни - для каждого она своя, для кого-то это первая любовь, для других это олимпиады и конкурсы, для третьих - это ощущение праздника от возможности каждый день видеться с первыми и самыми близкими друзьями. Ведь мы не просто учимся. Мы постоянно находимся в дружной среде своих одноклассников, с которыми весело и легко проходит день за днём.
Школьная жизнь сосредоточена не только на уроках, она наполнена множеством ярких событий. Ученики совместно с учителями готовят праздничные номера и большие концерты, посвящённые всевозможным датам календарного года, это и День учителя, и Новый год, и 8 Марта, а между ними еще большее разнообразие конкурсов, экскурсий, постановок. Классные руководители стараются каждый для своих, уже полюбившихся, учеников, что
Источник: Сочинение на тему Школьная жизнь
Объяснение:
Особливості композиції
Наступний пункт аналізу вірші "Весняна гроза" Тютчева - це композиція твору. Воно складається з чотирьох строф. У першій строфі поет розповідає читачам про свою любов до весняної грози. У двох наступних строфах він описує картини, що виникають під час грому і дощу. І заключна частина - це відсилання до давньогрецької міфології, з до якої поет підкреслює небесну природу грози.
Головна тема твору
Одним з важливих пунктів в аналізі вірші "Весняна гроза" Тютчева є визначення основної теми твору. Звичайно, це тема грози. Для поета це явище природи асоціювалося з зародженням нового, змінами, рухом.
Федір Іванович провів тонку грань між природою і людьми. Для нього весняна гроза - це час оновлення, час молодості. Вступивши в пору юнацтва, молодість намагається дуже яскраво заявити про себе. Молоді люди сповнені надій та прагнень, вільні, вони прагнуть щось змінити - не дивно, що вони асоціюються у поета з гуркотом грому. Адже він такий же веселий, грайливий і нестримний. Життя молодих людей ототожнюється з нагорним потоком: вони з усім цікавістю і молодим запалом прагнуть знайти свій шлях у цьому житті. Лише з віком у них з'являться тверді підвалини. Для Тютчева гроза - це ще й маленька дитина, яка грає, беззаботен і радіє кожному дню.
Аналіз вірша Тютчева "Весняна гроза" за планом
Єдність природи і людини
В аналізі вірші "Весняна гроза" Ф. В. Тютчева слід розглянути ще одну тему, яка була так само важлива для поета, як оспівування краси природи. Це її гармонійне співіснування з людиною. Поет вважав, що людина - це її невід'ємна частина, тому він повинен був не тільки захоплюватися її красою, але й піклуватися про неї, захищати її. Цю тему єдності Тютчев передає в цьому вірші за до образів сонця, неба і води, щоб підкреслити цю тему. Він наділив ці природні явища рисами людського характеру. Наприклад, гроза порівнюється з маленькою дитиною, а хмара не просто проливає воду, вона робить це сміючись.
Аналіз вірша Тютчева "Весняна гроза" за планом
Літературні стежки і засоби виразності
В аналізі "Весняна гроза" один з пунктів - це визначення літературних прийомів, які використовував поет при створенні вірші. Велика кількість сонорних звуків, аллитерации "р", "р" створили експресивну звукову картину грози. Насиченість вірша дієслівної лексики надає динамізм картині, передає швидку зміну дій під час такої погоди.
Поет використовував такі літературні прийоми: епітети, метафори, уособлення, інверсію. Все це дозволило надати описуваного природному явищу риси характеру, що показало єдність людини і природи.
Визначення віршованого розміру рифмования
Також в аналізі "Весняної грози" Тютчева потрібно визначити розмір вірша. Воно було написано четирехстопним ямбом, тому твір вийшло легким і мелодійним б рифмования - перехресний, в якому чоловіча і жіноча рими чергуються.
Аналіз вірша Тютчева "Весняна гроза" за планом
Давньогрецький епос
В аналізі "Весняної грози" Федора Тютчева можна дати детальну трактування четвертій строфі. Вона відрізняється від інших своєю особливою метафоричностью: поет звертається до давньогрецької міфології. А саме, він згадує двох олімпійських богів - Зевса і Гебу. Чому ж Тютчев вибрав саме їх? Згідно давньогрецького епосу, Зевс був не просто найголовнішим серед богів, але ще він був богом грому і блискавки. Тому немає нічого дивного в тому, що Федір Іванович згадує його у вірші, де центральний образ - це гроза. Геба - це богиня юності, вічної молодості. У Тютчева гроза асоціювалася з часом юнацтва. Згадка про цю давньогрецької богині підкреслює образність цього природного явища.
Аналіз вірша Тютчева "Весняна гроза" за планом Поет за до давньогрецької міфології намагався пояснити появу грози. Безтурботна Геба під час годівлі птиці Зевса випадково розлила вміст особливого кубка. Тому з'явилася гроза і пішов дощ. Але богиня не сильно переживала з цього приводу: вона сміялася. І тут не тільки спроба поета дати трактування природного явища з точки зору чарівництва. У цьому сюжеті можна знайти і філософський підтекст. Тютчев за до цього метафоричного прийому хотів показати циклічність світу. Ще сотні років, так само буде весело гриміти і гуркотіти весняна гроза. А хмари, сміючись, будуть проливати на землю дощ.
І інші молоді люди по своїй безтурботності і наївності будуть вважати, що цей світ належить тільки їм. Вони будуть так само загорятися новими ідеями, будуть прагнути щось змінити. А потім настане пора мудрості, вони пізнають радощі й розчарування, знайдуть внутрішню рівновагу. Це можна порівняти з тим, як природа відпочиває після грози: вона ніби очищається, оновлюється і готова радісно зустрічати новий день.