Рассказчик вспоминает, как стал писателем. вышло это просто и даже непредумышленно. теперь рассказчику кажется, что он всегда был писателем, только «без печати». в раннем детстве нянька называла рассказчика «». у него сохранились воспоминания раннего младенчества — игрушки, ветка берёзы у образа, «лепет непонимаемой молитвы», обрывки старинных песенок, которые пела нянька. всё для мальчика было живым — живые зубастые пилы и блестящие топоры рубили во дворе живые, плачущие смолой и стружками доски. метла «бегала по двору за пылью, мёрзла в снегу и даже плакала». половую щётку, похожую на кота на палке, наказывали — ставили в угол, и ребёнок её утешал.
Для кожної людини слово щастя має своє особливе значення, пов’язане з тим, як складається її життя. для багатьох щастя – це матеріальні цінності, забезпечене життя. для духовно багатих людей більшу цінність має можливість духовного розвитку та збагачення. іноді трапляється, що щастя – це те, чого не вистачає або зовсім немає в житті. тоді людина намагається знайти це, зробити так, щоб збулися її мрії, - і це вже для нeї щастя. проте, мені здається, що в загальному, спільному для всіх значенні щастя – то гармонія. не так багато треба нам у сучасному житті. у всіх є можливість працювати та забезпечити себе всім необхідним. а ось без спілкування людина жити не може. обмінюватися новинами, ділитися враженнями, дізнаватися про нові події та цікаві факти – це все закладено в природі людини. крім того, спілкуватися з цікавими людьми – велике задоволення. тому в кожного з нас (за винятком людей зі складним характером або тяжкою долею) є друзі, а серед них обов’язково найкращий, найближчий. людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. любити когось щиро, вірно й отримувати у відповідь те ж саме – чи може людина бажати більшого?
