Кто герои рассказа «Фотография, на которой меня нет»? Герои рассказа «Фотография, на которой меня нет» Астафьева жители деревни. К главным героям можно отнести Витю, а к второстепенным - бабушку, Саньку, учителя и большое количество образов и характеров, которые раскрывают особенности жизни народа деревни.
Двумя-тремя штрихами автор раскрывает перед нами характеры. Каковы они - учитель, дядя Левонтий, бабушка? Все герои, изображенные Астафьевым, отличаются чуткостью и души. Учитель беспокоится о своих учениках. Его уважают, к нему прислушиваются самые непослушные ребята. Дядя Левонтий хоть и ведет своебразный образ жизни, но жалеет мальчишку-сироту. Самыми теплыми красками нарисовал автор портрет бабушки – советчицы и внука. Она и поругает мальчишку, если нужно, и согреет теплом, позаботится.
Как друг другу учитель и жители села, взрослые и дети? Примерами могут быть поступки учителя и бабушки. Евгений Николаевич не жалеет средств для обучения ребят. На свою зарплату он приобретает школьные принадлежности, мебель. Он бросится защищать детей от ненастья, если вдруг на них нападет змея. Бабушка Вити – самоотверженная женщина, которая не жалеет своих сбережений. Она выкупает вещи своих соседей, ведь для нее важно, чтобы все было по справедливости.
В интернете есть ответ
Объяснение:
Лукас-машиніст був невисоким та дещо огрядним, і його анітрохи не хвилювало, вважається локомотив потрібною річчю чи ні. Він носив робочого комбінезона та кашкета із козирком. Очі в Лукаса були сині, як небо над Усландією в сонячний день, а обличчі та руки – майже зовсім чорними від мастила та кіптяви. ... У короля Альфонса За-Чверть-Дванадцятого було рівно два підданих – якщо не брати до уваги Лукаса, який, власне кажучи, був не підданий, а машиніст. Перший підданий був чоловік, і звали його пан Ермель. ... Тим часом піддані та поштар вирішили разом із Лукасом ще раз добряче обшукати весь острів. Вони сіли до локомотива на ім'я Емма та поїхали.
Поема «Енеїда» І. Котляревського — перший твір нової української літератури, а сам автор увійшов в історію нашої культури як її засновник, що заклав фундамент літературної мови на народній основі. Письменник жив на межі двох століть — ХVІІІ і XIX. Саме тоді тривав розцінок барокового напряму в культурі й набував популярності бурлеск. А бурлескі твори пов’язані з пародіюванням високої, урочистої тематики. Особливо ручною для бурлескного пародіювання виявилася «Енеїда» давньоримського Мир і Вергілія. Пародії на Вергілієву «Енеїду» вийшли у Франції, Італії, Німеччині, Росії. У шкільні роки І. Котляревський вивчав твори Вергілія, знав бурлескські пародії твору в європейській літературі, а тому писав свою творчість як переосмислення римського оригіналу до української дійсності, прагнув надати твору народно-національного колориту.
«Енеїда» Вергілія в урочистому й піднесеному тоні розповідає про доблесть Енея — предка роду Юліїв, прославляє політику Риму. В основі сюжету — ліпший античний міф: на десятий рік війни між троянцями та греками зруйнували Трою, а Еней із рештою троянців за велінням богів поплив до чужої землі, щоб там заснувати нове царство. Мандри Енея описав Вергілій.
« Енеїда» Вергілія — це давньоримська епопея, героїчний твір, класичний оригінал, що уславляє абсолютизм і доводить божественне походження римських імператорів. Поема Вергілія має дванадцять частин і написана гекммгіром. Це твір класицизму. За Вергілієм, все підвладне волі богів-вершитиме людина — це пасивна іграшка в руках богів.
І. Котляревський переробив епопею Вергілія на український лад. У поемі І. Котляревського діють паралельно дві сюжетні лінії: реальні мандри запорозьких козаків після скасування Січі та канва сюжету поеми Вергілія.
«Енеїда» І. Котляревського зображує побут України другої половини XVIII – XIX століття. Це сатирично-гумористичний твір, пародія на «Енеїду»Вергілія. За жанром — бурлескно-травестійна поема, в якій у жартівливому, стилі зображені життя та побут різних верств українського суспільства. Поема І. Котляревського утверджує велич українського народу, його волю прагнення і життєлюбство. Його герої — це люди здорові, життєрадісні, які діють в реальному житті. «Енеіда» І. Котляревського — це твір просвітитель- реалізму, написаний чотиристопним ямбом, має шість частин.
Отже, можна дійти висновку, що «Енеїда» І. Котляревського — це цілком оригінальний твір, сповнений національного колориту, суто народного гумору, яким уже понад двісті років зачитується український читач.