Что должно произойти с человеком, утратившим смысл жизни, охваченным горем, поглощенным чувством неизбывной тоски? Что должно случиться, чтобы он прозрел, взглянул на мир другими глазами и возвратился к новой жизни? Да, с ним должно случиться чудо. А чудеса с людьми обыкновенно случаются в Рождество. С главным героем рассказа Слепцовым в Рождество случилось это чудо: посреди зимы из мертвого сухого кокона родилось нежное и прекрасное существо – роскошная бабочка. Слепцов, человек имени которого мы не знаем, известна только фамилия, переживает большое несчастье – смерть единственного ребенка, своего маленького сына. При этом читателю неизвестно, есть ли у Слепцова, жена, другие дети. В общем, Слепцов одинок, бес и полон безразличия, жизнь для него окончилась, все хорошее осталось в Он удивлялся, что еще жив, что может чувствовать, как блестит снег, как ноют от мороза зубы. Он заметил оснеженный куст, песьи следы, дальше торчали столбы мостика. Горько, гневно столкнул снег с перила. Все это заставило его вспомнить о тех днях, когда он был счастлив с сыном». И внезапно, совершенно неожиданно для себя он испытывает потрясшее его чувство удивления, радости, восторга – из кокона, принесенного в теплую комнату, вылупилась бабочка. Набоков пишет о том, что довелось пережить и почувствовать ему самому: он пережил смерть отца, он был тем самым мальчиком, который так увлекался бабочками, катался на своем велосипеде. Но тема смерти была близка автору с детских лет, поэтому он очень достоверно описывает чувства, испытываемые Слепцовым в Рождественскую ночь. И чудо рождения бабочки вывело омертвевшую душу Слепцова из состояния тоски и дало ей новое рождение. Слепцов наконец прозрел. «Слепцов открыл глаза и увидел…» Он увидел, как «простертые крылья, загнутые на концах, темно-бархатные, с четырьмя слюдяными оконцами, вздохнули в порыве нежного, восхитительного, почти человеческого счастья».
Объяснение:
Ромео Ромео Монтекки молодой и страстный ловелас, легкомысленный, но дружелюбный. Изначально ухаживает за неприступной Розалиной. Хочет всеми силами добиться ее расположения, думая, что это и есть любовь.
Джульетта Капулетти – главная героиня трагедии У. Шекспира «Ромео и Джульетта», юная девушка с наивностью ребенка, которая изменилась во имя любви. Джульетта принадлежит к семейству Капулетти, которое с давних пор враждует с семьей Монтекки. Она появляется в начале произведения и предстает беззаботной девочкой, окруженной заботой родителей, оберегаемой двоюродным братом Тибальтом и любимой своей кормилицей. Та относится к Джульетте, как к собственной дочери и готова ради нее на все. Знатный род Капулетти в Вероне хорошо знают и почитают.
у наших сучасників виникає багато питань до драми генріка ібсена «ляльковий дім». з одного боку, змінилися деякі цінності, змінилися люди, змінився час; з іншого боку, стало складніше визнавати розуміння цих цінностей. для того, щоб більш глибоко зрозуміти сенс драми, треба уважно розглянути образ головної героїні твору нори.
образ цієї жінки викликає бажання зрозуміти її, дивуватися її безпорадності, співчувати їй, але ніяк не засуджувати, як це було в часи написання драми. сьогодні наше суспільство просунулося набагато далі в питаннях сімейних відносин, в питаннях, які в далекі часи не піддавалися людському розумінню і поясненню, в питаннях, який вихід з ситуації, що склалася, вважати правильним, як краще вчинити тощо.
сімейні стосунки в родині адвоката гельмера наскрізь пронизані лицемірством. завжди жвава, лагідна і мила нора, віддана дружина і ніжна мати, турботами свого чоловіка, який, здається, просто обожнює її. але насправді для адвоката його дружина — тільки іграшка і лялечка. їй не дозволялося мати власні смаки, судження і погляди. оточивши нору атмосферою солодких жартів і дражніння, адвокат гельмер ніколи не спілкувався з дружиною серйозно. отже, життя цієї симпатичної і милої жінки було тільки на перший погляд щасливим. вона ніколи не була господаркою у своєму домі і лише виконувала примхи свого чоловіка.
щоб врятувати гельмера, який у перший же рок подружнього життя захворів туберкульозом, нора змушена була таємно від чоловіка позичити гроші у лихваря, щоб відвезти його на лікування в італію, і потім виплачувала їх, важко працюючи. за дивними законами тих часів жінки не мали право позичати гроші без поручництва чоловіків. щоб вийти зі становища, нора скористувалася ім’ям свого батька, який нібито поручився за її платоспроможність, що вважалося підробкою векселя, тобто порушенням закону. але на цей злочин її штовхнула подружня любов, а не жага до збагачення чи ще щось.
з часом лихвар крогстад став шантажувати нору і вимагати у неї місця в банку, директором якого був призначений адвокат гельмер. в іншому випадку він погрожував засадити нору у в’язницю. смертельно злякавшись, що її викриють, жінка була змушена вдавати з себе веселу лялечку і щасливу жінку. тоді вона ще сподівалася на диво. вона була впевнена, що її чоловік, «шляхетна і сильна людина», врятує її, адже гроші йому позбавитися смертельної хвороби. але замість цього після отримання листа лихваря гельмер впав у лють і став пророкувати норі страшне, повне принижень життя.
зараз можна однозначно сказати, хто в цій історії має рацію, а хто ні. немає ніякого сумніву, що саме нора гідна великої поваги і співчуття, саме вона може бути прикладом готовності до самопожертви заради коханої людини, саме вона змушує розмірковувати над одвічними людськими цінностями і обов’язками перед близькими людьми, зо що їй велике людське і