Рід літератури: епос.
Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,
Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти,
Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей,
Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.
Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга).
Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.
Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки заможних селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.
Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:
експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота);
зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);
розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);
кульмінація (смерть Марусі);
розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).Рід літератури: епос.
Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,
Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти,
Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей,
Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.
Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга).
Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.
Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки заможних селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.
Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:
експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота);
зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);
розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);
кульмінація (смерть Марусі);
розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).Композиційною особливістю є обрамлення сюжету повісті: початок і кінець тексту стає художньою рамкою, в якій оповідач висловлює повчальні сентенції, міркування, що допомагають збагнути ідею твору.
Проблематика «Маруся»:
батьків і дітей;
соціальної нерівності;
спроможності на глибокі почуття простих людей;
життя і смерті;
пошуків щастя.
Примітки: Образи Марусі та Василя відчутно ідеалізовані; автор вдається до психологізму в розкритті характерів — це яскраві ознаки сентименталізму. Найяскравіше втілені риси сентименталізму в образі Василя: психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, важке переживання смерті коханої, добровільний відхід від мирського життя, смерть від туги тощо. Рисами реалізму в повісті є змалювання картин народного побуту, обрядів і звичаїв, відтворення тяжкого лиха — рекрутчини.
.. Давайте посмотрим и поспорим... Как известно, в начале 1910-х гг. Бунин много путешествовал по Франции, совершил морской круиз, побывав в Египте и на Цейлоне, провел несколько зимних сезонов в Италии на Капри.. .
...В 1915 г. в печати появился рассказ «Господин из Сан-Франциско» (ранняя рукопись датирована 14-15 августа этого года и называлась «Смерть на Капри»)... Одним из поводов к написанию рассказа послужило прочтение Буниным новеллы «Смерть в Венеции» немецкого писателя (тоже нобелевского лауреата) Томаса Манна.. . Бунин вспоминал, что однажды увидел в витрине книжного магазина книгу "Смерть в Венеции", вдруг вспомнил о смерти на Капри какого - то американца... Буквально в 4 дня был написан рассказ. Первоначально рассказ назывался "Смерть на Капри" и имел эпиграф "Горе, горе тебе, Вавилон, город крепкий! "...
У М. В. Михайловой в её статье "Господин из Сан-Франциско": судьба мира и цивилизации» дана достаточно интересная гипотеза.. . Не хотелось бы спорить с литературоведами – но – по моему мнению, под Вавилоном здесь понимается не город... И мне не кажется, что Бунин хотел показать гибель Вавилона.. . Наоборот, он с необычайной художественной силой заполнил определение, которое дано Вавилону в Апокалипсисе: "город крепкий". За стенами этого города протекает наша человеческая, слишком человеческая, жизнь, с ее радостями и горестями, с очарованием первой любви, не все ли равно чем пробужденной в юной душе, со страшным призраком смерти, неожиданно, всегда врасплох нас застающей. Но кто-то издали следит за нашим заумным миром, погруженным в океан стихии, и только некоторым нет-нет и послышится голос сирены: "Горе тебе, Вавилон крепкий. "..
...А что касается города – мне кажется, что у Бунина была одна ассоциация – тот американец, о смерти которого он вспомнил на Капри – был как раз из Сан-Франциско... штат Калифорния, США.. .