Грей
Артур Грей – главный герой повести Александра Грина «Алые паруса», выходец из знатного рода, единственный сын Лионеля и Лилиан Грей. С детства Артур рос в величественном замке, пребывая в своем мирке. Его родители были невольниками своего высокого положения, однако мальчику это было чуждо. Он отличался живой и мечтательной душой. Когда ему было восемь лет, стало понятно, что он сродни рыцарю или искателю приключений. Так, например, увидев картину распятия Христа, он решил закрасить гвозди и кровь на руках несчастного, так как считал это неправильным.
Его жизнь изменилась, когда в возрасте двенадцати лет он увидел картину с большим кораблём, плывущим по волнам. Он решил вырасти и стать капитаном собственного судна. Так всё и произошло. Примерно пять лет он плавал с капитаном Гопом, который научил его всем премудростям морского дела, а затем приобрёл свой трёхмачтовый галиот под названием «Секрет». Однажды судьба забросила Грея к берегам города Лисс, рядом с которым располагалась деревня Каперна. Там, на вечерней рыбалке, он случайно увидел спящую девушку и влюбился в неё. Это была Ассоль.
Узнав от жителей села, что девушка слывёт, чуть ли не полоумной, так как с детства мечтает о храбром рыцаре на корабле из алых парусов, он решил её удивить. Для этого Грей основательно подготовился, накупил достаточно алого шёлка, пригласил музыкантов и подготовил своих матросов к предстоящей встрече. Он рассказал, что намерен жениться на девушке, так как это их судьба. Умение переходить от слов к делу, выдавало в Артуре человека смелого и надежного. Ассоль была счастлива, когда её мечта исполнилась. Она нисколько не сомневалась, что всё будет именно так. А Грей, осчастливив девушку, нашёл и сам своё счастье.
Объяснение:
Твір Акутагави «Павутинка»
має глибокий і суто філософський зміст. Це швидше притча, ніж щось інше, тому,
щоб краще зрозуміти її зміст, треба мати неабиякі знання з східної філософії,
зокрема, з японської. Ця новела-притча
була створена автором для дітей і мала на меті розвивати в дітях високі
моральні якості, виховувати в них творчі здібності, вчити дітей жити на світі.
Оповідання
починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій,
пробудження і переродження людської душі.
В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього
сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і
святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра,
гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково
заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на
грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя.
Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата в павучка
і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс.
Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої
знаходиться у руках долі, і опускає її в
озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись
назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність,
тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила
врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у
море крові, а Будда у печалі пішов собі геть.
Новела «Павутинка»
стверджує ідеали добра, вчить, що треба жити в мирі з людьми і з самим собою,
відповідати за свої вчинки, робити добрі справи і пам”ятати, що за всі вчинки
доведеться колись відповісти, бо існує вища справедливість.