я поняла что нужно написать сочинение от себя поэтому:
Привет. Меня зовут (свое имя) сегодня я хочу поговорить о произведении "Алиса в стране чудес".Многие считают это не правдивой сказкой, но я могу более подробно описать, почему мне нравиться это произведение.(конец Вступления)
Разве кролики в шляпах с человеческим голосом не стали нормой жизни? Многие утверждают что что это- выдумка. Но автор утверждает,что Алиса действительно оказалась в чудесной стране,где происходят самые сказочные и яркие путешествия. В этом я не согласна (согласен) с автором. Как по мне Алиса-чудная девчонка с хорошей фантазией. Она часто любила сидеть по деревом мечтая о новых приключениях. Давайте поближе рассмотрим момент когда Алиса попала в чудную кроличью нору.
Алиса- Где это я?
Алиса осматривается и видит вокруг себя много дверей.
Алиса-нужно попробовать открыть каждую.
У Алисы ничего не выходит,и тут она натыкается на ключ.
Алиса- теперь у меня есть ключ! нужно попробовать открыть двери ещё раз.
Алиса обходит круг дверей и видит занавес. Она отодвигает бархатную красную штору и видит совсем крохотную дверь в которой подходит ключ!! Но влезает туда только голова Алисы Как я говорила ранее Алиса-очень любопытна. Кто из нас не замечал за собой что то подобное? Как часто проходиться сталкиваться с такой ситуацией? Когда Алиса и Красная королева встретились-это проблема волновала многих,и заставила поволноваться за Алису.(Конец развязки-содержания)
История этой девочки привлекает внимание. Трудно не согласиться с автором что всё это необычно, ведь подобное мы ранее никогда не слышали а также не видели. Автор хочет,чтобы мы смогли почувствовать себя необычно,чтобы каждый смог увидеть многое и всегда быть дружелюбным и любопытным. Прочитав этот текст,понимаешь что было бы здорово если бы это была правда(Конец заключения, конец текста)
Объяснение:
надеюсь ))) можно лучший ответ? я старалась,надеюсь я правильно поняла тебя
Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю.Ця приказка — дуже давнього походження. Відома така притча:
«Конфуцій милувався в Люйляне водоспадом; струменя спадають з висоти в три тисячі ше-ній, піна вирує на сорок. Його не можуть подолати ні каймани, ні риби, ні черепахи, морські або річкові. Помітивши там плавця, Конфуцій подумав, що той з горя шукає смерті, і відправив своїх учнів вниз, щоб його витягнути. Але той через кілька сот кроків вийшов з води з розпущеним волоссям, заспівав, і став прогулюватися біля дамби.
Конфуцій пішов за ним і йому сказав:
– Я прийняв тебе за душу утопленика, але придивився: ти — людина. Дозволь задати питання: володієш чи секретом, як ходити по воді?
– Ні, — відповів плавець. — У мене немає секрету. Від народження — це у мене звичка, при змужніння — характер, у зрілості — це доля. Разом з хвилею поринаю, разом з піною спливаю, іду за плином води, не нав'язуючи їй нічого від себе. От чому я й ходжу по воді.
– Що означає «від народження — це звичка, при змужніння — характер, у зрілості — доля?» — запитав Конфуцій.
– Я народився серед пагорбів і задоволений життям серед пагорбів — така звичка; ви-ріс на воді і задоволений життям на воді — такий характер; це відбувається саме по собі, і я не знаю чому — така доля».
Приказка попереджає: все, що ти робиш в житті — має значення для життя в цілому. Окремий вчинок може мати значення для формування звички, звичка — послужити основою для формування характеру, а характер — надати вирішальний вплив на життя, на долю людини в цілому.Крім того, приказка вказує на те, що все в житті взаємопов'язано: одне випливає з іншого, а інше з третього... Одним словом, життя — це ланцюг причин і наслідків. Єс-чи ти хочеш чогось досягти в житті, то повинен вибудувати цю ланцюг причин і наслідків
наверное так надо било
я не знаю я сам ищу у нас завтра соч там такое будет