В рассказе «Хорь и Калиныч» Мы знакомимся с двумя героями Тургенева, имена которых вынесены в заглавие этого произведения. Рассказчик вводит нас в мир помещика Полутыкина, через которого подводит читателя к восприятию Хоря. Этой же цели подчинено и описание «одинокой усадьбы» этого персонажа: дом Хоря производит впечатление надежности, прочности и добротности.
Тургенев характеризует своего героя как «человека положительного, практического», называет его «административной головой, рационалистом» с лицом Сократа: «такой же высокий, шишковатый лоб, такие же маленькие глазки, такой же курносый нос». Описание его лица заключает в себе особый смысл: сравнение с Сократом в то время было величайшим комплиментом герою, как бы вызовом традиционному описанию мужика.
Заботящийся о барине и кроткий Калиныч, напротив, принадлежал к числу идеалистов, романтиков, людей восторженных и мечтательных. «Хорь понимал действительность: он обстроился, накопил деньжонку, ладил с барином и прочими властями; Калиныч ходил в лаптях и перебивался кое-как
Объяснение:
Объяснение:
народився в місті Портланд (штат Мен) 27 лютого 1807 року в родині адвоката. Був нащадком старовинного йоркширського роду, вихідців з Англії.
У дитинстві захоплювався читанням, складати перші вірші почав рано. Газета вперше опублікувала вірші Генрі, коли йому було 13 років.
Після здобуття початкової освіти в Портленді Лонгфелло вступив до Гарвардського університету, Боудойнський коледж. Після закінчення навчального закладу йому запропонували залишитися і працювати професором нових мов. Щоб грунтовно підготуватися до вступу на посаду, Лонгфелло більше трьох років провів на європейському континенті, був в Іспанії, Італії, Німеччині, Франції, де вивчав мови і літературу. Враження, отримані за кордоном, стали основою для майбутньої збірки подорожніх нотаток-нарисів «За океаном».
1829-1835 рр. Лонгфелло працював в Боуден-коледжі. На аналогічну посаду його в 1835 р запросили працювати в Гарвардський університет. І знову Лонгфелло їде подорожувати до Європи. Під час поїздки поет переживає особисту трагедію: померла його дружина, з якою вони одружилися в 1831 р.
В кінці 1836 р Генрі Уодсуорд повертається в Америку і приступає до викладання, зайнявши кафедру нових мов. У Гарварді працював до 1854р.Після видання книги «За океаном» (1835), Лонгфелло повністю присвячує себе поетичній творчості. Популярність йому приніс один з перших опублікованих віршів; в 1839 р побачила світ перша поетична збірка «Нічні голоси».
Потім видаються поетичні збірки – «Балади і інші вірші» (1842), «Вірші про рабство» (1842) та ін.
Світову популярність Лонгфелло принесла «Пісня про Гайавату» – епічна поема, в основу якої лягла індіанська міфологія.
Лонгфелло вніс вклад в національну культуру як перекладач. Переклади віршів поетів Італії (зокрема, він переклав «Божественну комедію» Данте), Німеччини, Франції користувалися величезним успіхом як у літературних критиків, так і простих читачів.
Останні роки життя поета були затьмарені фізичними стражданнями (його мучив ревматизм), однак він продовжував писати.
Помер 24 березня 1882 року в Кембриджі .
1. Утренние занятия братьев Иртеньевых.
2. Отец сообщает детям, что они поедут в Москву. Обида Карла Ивановича.
3. Семья Иртеньевых едет на охоту.
4. Вечер в кругу семьи.
5. Отец с двумя сыновьями и Карлом Ивановичем едет в Москву.
6. Подарки и приезд гостей по случаю именин бабушки.
7. Бал. Николенька влюбляется в Сонечку Валахину.
8. Мать сообщает о своей болезни и о приближающейся смерти.
9. Похороны матери. Николенька осознает, что счастливая пора детства закончилась