У листопаді 1669 Париж відвідала делегація послів султана Османської імперії (Оттоманської Порти) Мехмеда IV. Бажаючи справити враження на послів, Людовик XIV прийняв їх у всій своїй величі. Але блиск алмазів, золота і срібла, розкіш дорогих тканин залишили турецьку делегацію байдужою. Досада короля була тим сильнішою, бо, як виявилося, глава делегації Солиман-ага виявився обманщиком, а не послом турецького султана. Людовик замовляє Мольєру і Люллі «смішний турецький балет», в якому була б висміяно турецька делегація, для чого призначає йому консультанта, шевальє д’Арвье, що недавно повернувся з Туреччини і знайомого з їхньою мовою, звичаями та традиціями. Навколо «Турецької церемонії» протягом 10 днів репетицій було створено імпровізоване подання “Міщанин-шляхтич”, показане королю і королівському двору 14 жовтня 1670 в замку Шамбор в декораціях Карло Вигарани від спектаклю «Пан де Пурсоньяк» та з танцями П’єра Боша. Через місяць спектакль був перенесений на постійну сцену Мольєра, в театр Пале-Рояль, перший спектакль в Парижі відбувся 28 листопада 1670. За життя автора було зіграно 42 вистави (6 в 1670 р, 28 в 1671 і 8 в 1672 р, не рахуючи придворних уявлень в жовтні і листопаді 1670 р .: чотирьох в Шамборе і декількох в Сен-Жермені).
Война … Сколько бед, страданий, горя стоит за этим словом… Люди, которые пережили суровое военное время, никогда не забудут погибших друзей, подруг, отцов, братьев. Мне бы хотелось на примере повести Валентина Петровича Катаева «Сын полка» показать не только смелые и героические подвиги советских людей, но и самые лучшие качества настоящего солдата. Валентин Петрович Катаев написал повесть «Сын полка» в 1944 году; более семидесяти лет с тех пор, но мы вновь и вновь возвращаемся к событиям военного времени, с гордостью вспоминаем тех, кто выстоял и победил. Многие знают о судьбе Вани Солнцева, у которого война отняла все: родных и близких, дом и безоблачное детство. Но жизнь скитавшегося три года с начала войны мальчика изменилась, когда его подобрали разведчики - артиллеристы Биденко и Горбунов, которые проявили интерес и добродушие к мальчику: обогрели, накормили – Ваня им «своим показался». Действительно, Ваня оказался смышленым, смелым мальчиком, сам рвался в разведку, понимал ответственность порученного ему задания. Сбылась мечта Вани: он стал сыном полка. Казалось бы, зачем солдатам, у которых и без того немало забот, возиться с каким – то мальчишкой? Эти замечательные люди – сержант Егоров, капитан Енакиев, Биденко, Ковалев не только Ване стать смелым разведчиком, но и воспитали в нем лучшие качества настоящего советского солдата. Мальчик сыграл большую роль в судьбе капитана Енакиева. С появлением Вани в дивизии меняется жизнь капитана: он понимает, что теперь ему нужно заботиться о мальчике, ведь война отняла у него всех близких. Да и Ваня тянется к нему. Сколько же было сынов полка за годы войны? Все они мужественно сражались рядом со взрослыми бойцами: ходили в разведку, участвовали в боях, спали по двое – трое под одной шинелью. Они ежечасно совершали подвиги. Я считаю, что подвиг – это не просто смелость и героизм, но и великий труд, сила воли, любовь к Родине и своему народу, которая хранится в сердцах советских людей: и взрослых, и детей.
У листопаді 1669 Париж відвідала делегація послів султана Османської імперії (Оттоманської Порти) Мехмеда IV. Бажаючи справити враження на послів, Людовик XIV прийняв їх у всій своїй величі. Але блиск алмазів, золота і срібла, розкіш дорогих тканин залишили турецьку делегацію байдужою. Досада короля була тим сильнішою, бо, як виявилося, глава делегації Солиман-ага виявився обманщиком, а не послом турецького султана. Людовик замовляє Мольєру і Люллі «смішний турецький балет», в якому була б висміяно турецька делегація, для чого призначає йому консультанта, шевальє д’Арвье, що недавно повернувся з Туреччини і знайомого з їхньою мовою, звичаями та традиціями. Навколо «Турецької церемонії» протягом 10 днів репетицій було створено імпровізоване подання “Міщанин-шляхтич”, показане королю і королівському двору 14 жовтня 1670 в замку Шамбор в декораціях Карло Вигарани від спектаклю «Пан де Пурсоньяк» та з танцями П’єра Боша. Через місяць спектакль був перенесений на постійну сцену Мольєра, в театр Пале-Рояль, перший спектакль в Парижі відбувся 28 листопада 1670. За життя автора було зіграно 42 вистави (6 в 1670 р, 28 в 1671 і 8 в 1672 р, не рахуючи придворних уявлень в жовтні і листопаді 1670 р .: чотирьох в Шамборе і декількох в Сен-Жермені).
Объяснение: