"1 день без интернета"
Сегодня я шёл(а) по улице и увидел молодую девушку, лет так 15-16.Что самое удивительное,так это то,что она была без наушников,телефона и прочей техники.Она спокойно шла сама по-себе .Я удивился и подошёл(а) к ней с вопросом: "Девушка,а где ваш телефон?",на что последовал ответ:"Привет ,я не очень люблю всю эту технику ,она вредит здоровью.Тем более,сейчас все зависимы от телефонов и прочих гаджетов.Люди не понимают,что это очень вредно и затягивает надолго.Сейчас ,в наш век,люди стали роботами,у которых нет души.Они просто выполняют свои обязанности и задания.Люди перестали часто выходить на улицу и знакомиться в живую.Улицу сейчас заменил интернет.Все знакомятся по сети и общаются точно так же.Мальчик(девочка за то,что спросил такой вопрос,думаю теперь ты понял,что наше поколение не может и дня без интернета прожить.-ответила мне девушка и пошла по своей дороге.
Я вернулся (лась) со школы и объяснила всю ситуацию маме,а мама же смотрела в свой телефон и просто кивала головой.Я зашёл(шла) в свою комнату и хотел(а) зайти на сайт и посмотреть видео,но вспомнил(а) слова той девушки,и сказал(а) себе: "тебе нужно учить уроки,нужно просто открыть книгу и учить",но руки сами потянули меня к компьютерной миши,и я начал(а) смотреть свои видео.Таким образом,,благодаря интернету,люди перестали думать и видеть реальность,они не могут и дня без интернета прожить.
Мені сподобався "Портрет Доріана Грея". В цьому творі молодиий і надзвичайно гарний двадцатирічний красень приїздить у Лондон. Відомий художник за його до себе, щоб малювати його портрет. Герою поступово навіюють думку про те, що краса - відмичка до всіх замків, що она - секрет успіху та щастя. Повіривши в це, Доріан продає душу дияволу та замовляє портрет. Він бажає, щоюб портрет старішав, а він, Доріан, залишався молодим и прекрасним.
Пройшли роки, у житті Доріана була любов, були розчарування, він поводив себе, як негідник. Коли він одного разу поглянув на портрет, то побачив, як жорстокі зморшки з"явилися біля рота. Портрет відобразив спотворену душу Доріана, це було страшно.
Красота приносила Доріану лише біду, він з кожним разом ставав усе більше потворним. Це відобразилась на обличчі душевна підлість.
Мене твір примусив замислитися над питання, що таке краса? Це не краса тіла та обличчя, в жодному разі. Зовнішня краса, так іноді буває не лише в книгах, але і в житті, приносить багато горя тому, хто її має, і тим, хто з ним поряд. Буває й так, що гарна у молоді роки людина поступово втрачає красиві риси свого обличчя.
Не можна пишатися власною фізичною красою, треба біти вимогливим до себе, виховувати свою душу. Це найголовніше у житті, все інше другорядне - ось що я зрозумів, прочитавши твір Оскара Уайльда.
