Мета: до учням усвідомити духовну «присутність» Біблії в усій творчості поета; зрозуміти ідейно-художні особливості біблійних переспівів Шевченка, навчити визначати домінанти поетового почуття; удосконалювати навички виразного читання, розвивати вміння аналізувати поетичний твір, висловлювати власну думку про нього; виховувати усвідомлення Бога як високого духовного оплоту особистості.
Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюст-
рації до них, Біблія, аудіозаписи псалмів.
Теорія літератури: псалом, гімн, переспів, оригінал, біблійні мотиви.
ХІД УРОКУ
I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
Вступне слово вчителя.
Від перших досліджень творчості Шевченка й донині точиться суперечка про ставлення поета до Бога. У деяких віршах він сперечається з Богом, навіть заперечує його, в інших — широко користується біблійними образами та мотивами, творчо переосмислює, переспівує Книгу книг, а в багатьох дає зразки віри як джерела поетичного натхнення, як запоруки праведного життя на землі. Отже, про віру Шевченка, роль у його житті та творчості Біблії ми поговоримо на сьогоднішньому уроці.
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
«Хвилинка мудрості».
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Заслуховування усних творів «Жінки в житті Шевченка».
2. Виразне читання напам’ять вірша «Доля».
IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
Тарас Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де віра в Бога була неодмінною складовою життя. Потреба молитви стала такою ж необхідною, як повітря і їжа, а кріпаччина була перепоною навіть у цьому:
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
не дають.
Учився Тарас у школі за церковними книгами, добре знав Псалтир. У його «Щоденнику» є запис про те, що велике полегшення йому приносили сповідь та причастя.
Ось таблиця про християнські поняття та уявлення у творах Шевченка, яку М. Гнатипіак склав ще в 1936 році.
про Шевченка як про атеїста (того, хто не вірить у Бога)? У посланні «І мертвим, і живим…» сам поет іронічно заперечує безвір’я:
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Нема й Бога, тільки я!»
Та куций німець узловатий…
Разом із тим у деяких творах Шевченка ми знайдемо нарікання на Господа, викликані соціальною несправедливістю, нестерпно тяжким становищем українського народу:
Чи Бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе?
(Поема «Сон»)
А Бог куняє. Бо се було б диво, Щоб чути і бачить — і не покарать. Або вже аж надто довготерпеливий…
(Поема «Княжна»)
Біблія на це відповідає: Господь не може повсякчас карати й нищити злочинців, тому що разом із ними гинутимуть і невинні. І влучно порівнює кару Божу з рукою хлібороба, який, вириваючи бур’ян із лану, неодмінно вирве й кілька колосків.
Як же тоді розуміти рядки Шевченкового «Заповіту»?
Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани, і гори — Все покину, і полину До самого Бога Молитися… а до того Я не знаю Бога.
Відповідь можна знайти у його ж поезії «Сон» («Гори мої високії…»):
Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю.
Отже, таке ставлення Шевченка, продиктоване гарячою любов’ю до своєї України, пригнобленого народу. Він, як і Мойсей, заради людей ризикує не лише життям, а й безсмертям душі.
— Пригадайте епіграфи поем Шевченка «Сон» («У всякого
своя доля…»), «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…».
Зачитайте їх і зробіть висновок.
(Шевченко широко використовує рядки з Біблії, ідеї, співзвучні з його власними.)
2. Завдання учням.
У 1847 році Шевченко зробив переспіви біблійних текстів — цикл «Давидові псалми». Прочитайте за Біблією Псалом 1 і переспів Шевченка, порівняйте їх. (Можна також і 149-й.)
Псалми — церковні пісні для богослужінь.
Гімн — хвалебна пісня.
Псалтир — збірник псалмів зі Старого Заповіту, «книга хвали».
(Учні роблять запис до літературознавчих словничків.)
Головний автор псалмів — ізраїльско-іудейський цар Давид (йому приписують авторство 73-х псалмів).
3. Прослуховування аудіозаписів псалмів.
4. Виразне читання вірша «Ісаія. Глава 35. (Подражаніє)».
5. Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.
6. Евристична бесіда.
— Якій темі присвячена ця поезія? (Темі щастя народу, який здобув волю.)
— У чому виявляється національний колорит твору, тобто, що йдеться саме про український народ? (Згадка про гаї, озера, степи, сарни.)
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Завдання учням.
• Запишіть 7 висновків про те, що саме Т. Шевченко брав із Біблії для своїх тво
Это рассказ про мальчика, которого родители оставили в так сказать мужском пансионе и заплатили за его учёбу на несколько лет вперёд , а сами уехали из Петербурга. Мальчика звали Алёшей, он был умненький , миленький мальчик , учился хорошо , и все его любили и ласкали. Но иногда Алёше было грустно. Сначала он не мог привыкнуть к тому что родители ушли от Алёши, но со временем он привык , и были даже минуты когда он играл с друзьями,ему казалось что в пансионе лучше чем дома. Он кормил курочек в курятнике , а больше всего любил чёрненькую , а назвал он её Чернушкою. Когда по выходным и праздникам родители товарищей Алёши забирали ему становилось немного грустно , и он ходил в библиотеку это было единственное утешение для мальчика. Вот одной ночью мальчик увмдел говорящую чернушку,а это не сон.Они через многое. В конце за то,что мальчик курочку,король подарил ему семячко,на ето семяко он может потраитить любое желание.И он загадал что бы он не уча уроки,получал пятерки.Но при этом не рассказывал секрет.Вот однажды время и он проболтался и его любимая Чернушка ушла,вместе с подземным царством и королём.
Мета: до учням усвідомити духовну «присутність» Біблії в усій творчості поета; зрозуміти ідейно-художні особливості біблійних переспівів Шевченка, навчити визначати домінанти поетового почуття; удосконалювати навички виразного читання, розвивати вміння аналізувати поетичний твір, висловлювати власну думку про нього; виховувати усвідомлення Бога як високого духовного оплоту особистості.
Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюст-
рації до них, Біблія, аудіозаписи псалмів.
Теорія літератури: псалом, гімн, переспів, оригінал, біблійні мотиви.
ХІД УРОКУ
I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
Вступне слово вчителя.
Від перших досліджень творчості Шевченка й донині точиться суперечка про ставлення поета до Бога. У деяких віршах він сперечається з Богом, навіть заперечує його, в інших — широко користується біблійними образами та мотивами, творчо переосмислює, переспівує Книгу книг, а в багатьох дає зразки віри як джерела поетичного натхнення, як запоруки праведного життя на землі. Отже, про віру Шевченка, роль у його житті та творчості Біблії ми поговоримо на сьогоднішньому уроці.
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
«Хвилинка мудрості».
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Заслуховування усних творів «Жінки в житті Шевченка».
2. Виразне читання напам’ять вірша «Доля».
IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
Тарас Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де віра в Бога була неодмінною складовою життя. Потреба молитви стала такою ж необхідною, як повітря і їжа, а кріпаччина була перепоною навіть у цьому:
Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
не дають.
Учився Тарас у школі за церковними книгами, добре знав Псалтир. У його «Щоденнику» є запис про те, що велике полегшення йому приносили сповідь та причастя.
Ось таблиця про християнські поняття та уявлення у творах Шевченка, яку М. Гнатипіак склав ще в 1936 році.
про Шевченка як про атеїста (того, хто не вірить у Бога)? У посланні «І мертвим, і живим…» сам поет іронічно заперечує безвір’я:
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Нема й Бога, тільки я!»
Та куций німець узловатий…
Разом із тим у деяких творах Шевченка ми знайдемо нарікання на Господа, викликані соціальною несправедливістю, нестерпно тяжким становищем українського народу:
Чи Бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе?
(Поема «Сон»)
А Бог куняє. Бо се було б диво, Щоб чути і бачить — і не покарать. Або вже аж надто довготерпеливий…
(Поема «Княжна»)
Біблія на це відповідає: Господь не може повсякчас карати й нищити злочинців, тому що разом із ними гинутимуть і невинні. І влучно порівнює кару Божу з рукою хлібороба, який, вириваючи бур’ян із лану, неодмінно вирве й кілька колосків.
Як же тоді розуміти рядки Шевченкового «Заповіту»?
Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани, і гори — Все покину, і полину До самого Бога Молитися… а до того Я не знаю Бога.
Відповідь можна знайти у його ж поезії «Сон» («Гори мої високії…»):
Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю.
Отже, таке ставлення Шевченка, продиктоване гарячою любов’ю до своєї України, пригнобленого народу. Він, як і Мойсей, заради людей ризикує не лише життям, а й безсмертям душі.
— Пригадайте епіграфи поем Шевченка «Сон» («У всякого
своя доля…»), «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…».
Зачитайте їх і зробіть висновок.
(Шевченко широко використовує рядки з Біблії, ідеї, співзвучні з його власними.)
2. Завдання учням.
У 1847 році Шевченко зробив переспіви біблійних текстів — цикл «Давидові псалми». Прочитайте за Біблією Псалом 1 і переспів Шевченка, порівняйте їх. (Можна також і 149-й.)
Псалми — церковні пісні для богослужінь.
Гімн — хвалебна пісня.
Псалтир — збірник псалмів зі Старого Заповіту, «книга хвали».
(Учні роблять запис до літературознавчих словничків.)
Головний автор псалмів — ізраїльско-іудейський цар Давид (йому приписують авторство 73-х псалмів).
3. Прослуховування аудіозаписів псалмів.
4. Виразне читання вірша «Ісаія. Глава 35. (Подражаніє)».
5. Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.
6. Евристична бесіда.
— Якій темі присвячена ця поезія? (Темі щастя народу, який здобув волю.)
— У чому виявляється національний колорит твору, тобто, що йдеться саме про український народ? (Згадка про гаї, озера, степи, сарни.)
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Завдання учням.
• Запишіть 7 висновків про те, що саме Т. Шевченко брав із Біблії для своїх тво