Интересные факты из жизни Пришвина
Юный Михаил Пришвин учился из рук вон плохо — он дважды оставался на второй год, и остался третий раз, но его отчислили из учебного заведения из-за ссоры с одним из учителей.
Отца он лишился в 7-летнем возрасте — тот крупно проигрался в карты и вскоре скончался от нервного потрясения, разбитый параличом.
Членство в марксистском кружке стоило Пришвину двух лет жизни, проведённых за решёткой. Сразу после освобождения он переехал за границу.
Пришвин водил дружбу с Максимом Горьким (интересные факты о Максиме Горьком).
Он нигде не жил долгое время, на протяжении всей жизни часто меняя место жительства.
Помимо литературной деятельности, Пришвин сделал солидный вклад в развитие отечественной агрономии, добившись на этом поприще немалых успехов.
Одним из постоянных увлечений Пришвина были автомобили. Свою первую машину, «Москвич», он приобрёл в 1930 году, и с тех пор до самой смерти с автомобилями не расставался. А на автомобильные прогулки он неизменно брал с собой своих собак.
Во время обучения в Лейпциге Михаил влюбился в юную англичанку, но она не ответила ему взаимностью. Разочарованный Пришвин не смог этого вынести, поэтому он вскоре прервал обучение и вернулся на родину.
рвый брак Пришвина продлился тридцать лет. А в 67-летнем возрасте, уже после развода, он женился во второй раз.
На фронтах Первой Мировой войны Михаил Пришвин побывал в качестве военного корреспондента.
В возрасте 33 лет Пришвин неожиданно оставил службу и пешком отправился в дальнее путешествие на русский Север. Впечатления, полученные в ходе его странствия, в дальнейшем оказали огромное влияние на его творчество.
Книга Пришвина «Дневники», над которой он работал 49 лет, по объёму в несколько раз больше, чем все 8 томов его полного собрания остальных сочинений. Сам Михаил считал «Дневники» главной работой в своей жизни.
Фотография также входила в число увлечений Пришвина, причём фотографом он был очень талантливым.
Доставшееся Пришвину по наследству сельское имение было конфисковано большевиками.
Повесть «Мирская чаша» увидела свет лишь спустя почти 60 лет после написания, так как её не пропустила советская цензура. Причём лично Троцкий признал её очень талантливо написанным произведением, не вписывающимся, тем не менее, в рамки советской идеологии.
Объяснение:
думаю что
Характеристика Петра
На долю головного героя випало велике випробування: він сліпий від народження, і повинен поступово прийти до розуміння своєї цінності і необхідності в цьому світі. Спочатку йому складно спілкуватися з однолітками, але поява в його житті Евеліни приносить йому чимало приємних хвилин: він знаходить подругу, близьку людину. По суті, Петро хоче знайти своє місце в житті, але спочатку йому потрібно прийняти факт власної сліпоти. Довго він не може змиритися з тим, що не такий як всі, що не бачить світ. Він повинен прийти до розуміння того, що володіє великим талантом, і захотіти його розвинути до високого рівня. Багато в чому досягнення цієї мети сприяє вплив дядька Максима, який вигадує для племінників нові випробування. Ми бачимо, як з недовірливого і невпевненого юнака Петро поступово стає сильною людиною, люблячим життя. Коли він перестає жаліти себе і починає дихати на повні груди, результати не змушує на себе чекати: і ось Петро вже сліпий музикант. Короткий зміст історії розповідає про те, як у нього утворюється сім’я, особисте життя.
Характеристика Евеліни
Це була мудра і добра дівчинка, розвинута не по роках. При першому знайомстві можна помітити її незворушність і спокій, з яким вона дивилася на звичайні речі. По відношенню до Петра вона ласкава і прониклива. Недарма в ній одній в дитячі і юнацькі роки сліпий бачив відраду і втіху. Евеліна – перший і єдиний друг Петра, згодом його кохана. Їхні стосунки гармонійні, з часом вони тільки міцнішають. Евеліна завжди сприймала біль Петра як свій власний. Момент, коли вона дізналася, що він сліпий, запам’ятався їй на все життя: вона плакала над цією обставиною так, немов хлопчик (в ту пору ще незнайомий) був її близьким родичем або другом.
Характеристика дядька Максима
Дядько Максим був відставним військовим. Звиклий до порядку й дисципліни, він хоче зробити з племінника гідну і впевнену в собі людину, якій були б не страшні ніякі душевні переживання і побутові труднощі.
Дядько бере активну участь у вихованні Петра, намагається довести своїй сестрі, чому важливо не зніжити дитину, а навчити його жити у нашому непростому світі. Дядько ніколи вголос не жаліє хлопчика, тим самим не дає йому приводу засумніватися в тому, що він може стати щасливим. За його ініціативою у будинок приходять молоді люди, серед них кадет і студенти – все для щасливого майбутнього Петра. Саме з дядьком Максимом юний Петро вирушає в найважливішу подорож за сенсом життя.