Історична основа та художній вимисел. У романі “Айвенго” В. Скотт зображує епоху раннього Середньовіччя, зокрема події XII ст. Це була доба, коли в Англії утверджувалися феодальні відносини, завершувався процес закріпачення селянства.
У романі разом із вигаданими персонажами діють реальні історичні особи, але їхні образи переосмислені автором. Річард І (1157-1199) – англійський король з 1189 р. Від свого батька, Генріха II Плантагенета з Анжу, отримав володіння на півдні Франції, де він виріс і засвоїв лицарські звичаї. Більшу частину свого недовгого правління провів за межами Англії, де в той час посилилися феодальні заворушення.
Річард I був учасником Третього хрестового походу (1189-1192), який завершився невдало. На шляху до Англії потрапив у полон до австрійського герцога й звільнився лише тоді, коли сплатив викуп. Реальний король Річард І був досить жорстоким і грубим. Однак в історичному романі В. Скотт дещо ідеалізує Річарда. У фольклорі Річард – утілення народної мрії про мудрого й справедливого короля.
Письменник теж звеличує образ правителя, який сприяв об’єднанню англійської нації і утілював ідею визволення від іноземних загарбників.
Прототипом принца Джона в романі став реальний принц Джон (1167-1216) – англійський король з 1199 р. Він обійняв престол після смерті свого брата, Річарда І. Утратив більшу частину англійських володінь у Франції, за що його прозвали Безземельним.
Своєю жорстокістю й утисками викликав невдоволення народу, лицарства й навіть феодалів, які відкрито повстали проти нього.
У романі “Айвенго” принц Джон зображений хитрим, жорстоким і підступним. Якщо Річард І – ідеал народного короля, то принц Джон – утілення правителя, який суперечить народним інтересам. У творі згадуються й інші історичні особи: Вільгельм II – англійський король (1070-1100), другий син Вільгельма І, а також Едуард III (1312-1377) – англійський король з 1327 р., який спричинив початок Столітньої війни.
Вони також переосмислені творчою уявою автора.
У романі В. Скотт використав принцип, що зробив його твір цікавим і захоплюючим для широкої публіки, – він змалював історію через показ життя окремих людей, серед яких вирізняється образ лицаря Айвенго. Хоча він цілком вигаданий автором, цей герой став утіленням самого духу середньовічного лицарства й найкращих людських якостей.
1)Не хочу учиться, хочу жениться. Фонвизин "Недоросль"
2)Счастливые часов не наблюдают. Грибоедов "Горе от ума"
3)Служить бы рад, прислуживаться тошно. Грибоедов "Горе от ума"
4)Свежо предание, а верится с трудом. Грибоедов "Горе от ума"
5)А счастье было так возможно, Так близко! Пушкин "Евгений Онегин"
6)Повадился ко мне на подоконник летать желторотый молодой грачонок. (Михаил Пришвин. Говорящий грач. )
7)От осенних дождей разлилась вода в запруде. (Виталий Бианки. Анюткина утка)
8)Однажды Петя возвращался из детского сада. (Николай Носов. Ступеньки)
несколько недель, и жизнь моя в Белогорской крепости сделалась
для меня не только сносною, но даже и приятно..
10) Жена его им управляла, что согласовалось с его беспечностью.
11) Я стал читать, и во мне пробудилась охота к литературе.
Объяснение:
Это совсем кратко.