Будь-яка людина, якою би вона не була і яким би характером вона не володіла, завжди буде виставляти певні вимоги до навколишнього світу і суспільства. Цілком нормально, що у всіх з нас може бути певне невдоволення загальним образом існуючої сьогодні людини, тому багато хто з нас напевно хотів би цей образ виправити, трохи змінити його. Я не є винятком. Дивлячись на сучасну людину, я не можу сказати, що вона не є ідеальною або хоча б близькою до ідеалу в тому розумінні, яке я маю. Тому я маю до сучасній людині претензії, які можу сміливо висловити. Адже для розуміння того, якою повинна бути людина, потрібно знати, якою вона є зараз.
Сучасна людина дуже сильно відірвалася від того, що зазначено в Священному писанні. Вона перестала рахуватися з Божими заповідями, враховувати їх і розглядати в якості основного життєвого правила або орієнтира. Сучасна правова система, моральні норми і життєві орієнтири примушують людину бути правильною лише для виду, але не по суті. На кого з відомих і успішних людей поглянеш, всі вони поводяться правильно лише на публіці, а ось в особистому житті або при персональному спілкуванні абсолютно змінюються, стають зовсім іншими, злими, заздрісними, жадібними. Все це через те, що в суспільній свідомості панує думка, що людину робить щасливою одне лише благополуччя і ніщо інше. Звичайно, благополуччя, фінансова самостійність – це дуже важливо і в цілому правильно, але чи є це головним у людському житті? Чи може бути щось важливіше?
Народ, а не помещики. автор четко разделяет два этих класса.
Народ- "души", это безвольные люди, которые полностью зависят от помещиков (время отмены крепостного права еще не пришло). каков хозяин, такова и жизнь народа.
У Сабакевича избы крепкие, народ работящий. потому что сам Сабакевич грузный. все делает на славу, живет по уму.
У Плюшкина крестьяне нищие, убогие, даже воздух у них готов забрать помещик. ведь и Плюшкин таков- готов ободрать до нитки; богат, но при этом выглядит как нищий.
Живыми душами помещики дорожат, ценят; неживых готовы продать, лишь бы нажиться на людях и после их смерти. Получается, что и при жизни крестьяне в цене и после смерти тоже становятся валютой. Жизнь их малоценна, а за мертвых помещики все равно платят.