Ахілл — наймогутніший герой ахейців, ідеальний епічний герой. Він один із найсильніших та найсуперечливіших образів Гомера. Із самого початку поет відзначає надзвичайно запальну вдачу героя:
…Так він промовив. І гірко Пелідові стало, і серце
В грудях його волохатих між двох рішенців завагалось: Вихопить зразу із піхов при боці свій меч гостролезий
І, проклавши дорогу крізь натовп, Атріда убити
Чи побороть в собі гнів і палке заспокоїти серце?…
Гомер констатує боротьбу між розумом і гнівом у головного героя, проте повністю внутрішній конфлікт він не розкриває
На полі бою Ахілл — втілення непереборної, руйнівної сили та звіриної помсти. З плином часу у творі виявляються й нові риси Ахілла: м'якість, пасивність. Наприклад епізод, де він скаржиться матері Фетіді на втрату коханої Брісеїди. Можна простежити його прив'язаність і любов до Патрокла, турбота за його життя. До Пріама, він ставиться із чуйністю, Ахілла зворушують його сльози. Ім' я героя часом супроводжує епітет «короткочасний», але він сам, знаючи про близьку загибель, свідомо не намагається втекти від неї.
Таким чином в Ахіллі уживаються два протилежних начала: люта злоба, жорстокість та ніжність. Саме ці риси характеру роблять його одночасно і могутнім воїном і наївно безпорадним. Тож, образ Ахілла є втіленням героїчного начала і відданості своїм інтересам та батьківщині. Ахілл — найвидатніший трагічний герой античної літератури.
Перший том був написаний Овідієм під час проходження до місця заслання. [5] Овідій звертається до скорботної дружині, друзям - справжнім і помилковим, а також до своїх попередніх творів, як наприклад «Метаморфози». Овідій захищає себе і свій твір звертаючись до багатьох знаменитих поетів, які зачіпали ту ж саму тему, що і він тепер - Анакреонт, Сапфо, Катулл і навіть Гомер і Евріпід. Він описує своє важке подорож в дальній куток Римської імперії, попутно порівнюючи його з посиланнями Енея і Одіссея, а також вибачається за недоліки свого твору
Объяснение:
( Я старалась...)