Всі дорослі спочатку були дітьми"
(мої роздуми над казкою А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц")
"Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає", — говорить у присвяті до своєї казки "Маленький принц" Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так — доросла людина. І ця відмінність вражає!
"Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих", — співчуває старшим Малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу — природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов'язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах. Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий б вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо "він був одягнений по-турецькому", ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: "... інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться". Знайомимося ми й з королем, для якого "головне — щоб поважали його авторитет", з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, "щоб бути багатим" (чи не безглуздо?).
Дивіться також
"Маленький принц" (повний текст)
"Маленький принц" (скорочено)
Що уособлює в казці троянда? (та інші запитання)
Біографія Антуана де Сент-Екзюпері
"Дивні люди ці дорослі", — не розуміє їх Малюк. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п'ятої планети, який "не смішний. Мабуть тому, що він не думає про себе". Старий географ викликає у Малюка (а через нього й у нас) повагу, він заявляє, що у планети Земля "гарна репутація".
Сент-Екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так постає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду Малюка, всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. На жаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне — слабке. Та дорослі не помічають безглуздя, всяким "дурницям" надають великої ваги, а головного — краси природи і людських стосунків, правдивості, товариськості, щирості — не бачать і тому не визнають. Малюк переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б люди намагалися "приручати" одне одного, налагоджувати між собою зв'язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.
"Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно", — вчить нас Маленький принц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусила замислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ важливо пронести через все життя. Говорячи словами автора, "треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх ...".
Объяснение:
ответ: ответ 100% правильный
Ольга Ивановна, героиня рассказа А.П.Чехова "Попрыгунья" считала своего мужа обыкновенным, ничем не примечательным человеком, небогатым врачом. Ведь ее окружали подающие надежды люди искусства: актеры. художники, музыканты. Да и сама он занималась всем понемногу, весело порхая по жизни. Но, когда ее муж, заразившись от больного ребенка, умер, она осознала, кто был рядом с ней. Ведь все коллеги в один голос говорили, какой это был талантливый врач, какие надежды подавал.
Ольга не может себе что прозевала будущее светило. Она, понимает, что ее невнимание к мужу печальному исходу. И если бы можно было вернуть все, она бы не допустила многих ошибок. Муж любил ее, исполнял все капризы, прощал ей измену. А теперь она потеряла все, да и веселая компания за время болезни мужа ее забыла, не проявила интереса, что с ней. Именно по ее собственному недосмотру пришел конец прежней веселой жизни, а она прозевала точку невозврата.
Но мне кажется, это не настоящее прозрение и раскаяние. Ей жаль, что она не заметила в своем муже будущую знаменитость, которой можно было бы гордиться и выставлять на показ в своем окружении. Упустила шанс, прозевала редкого и необыкновенного человека. А ведь не будь Дымов таким талантом в своей сфере, разве он не был бы достоин ее любви и внимания?
Объяснение: