мой любимый жанр книги — приключение. я люблю наблюдать за героями, которые в различные ситуации, мне кажется, это читателю избежать ошибок, которые совершает герой. кроме того, это безумно интересно! моя любимая книга — «том сойер».
самое интересное, что главный герой в этой книге — сам автор, только молодой. том — это мальчишка, который всегда чудит. однажды он даже снял с учителя парик, от чего хохотали все. несмотря на несерьезные поступки, в книге есть описание взрослого поведения тома. например, когда том и бекки потерялись, но смекалка мальчиков не позволила им погибнуть.
книга так же раскрывает тему дружбы. гек и том — верные друзья, которые не оставят друг друга в беде. их любопытство часто встает им боком, но это жизнь и опыт, на основе которого потом строится понимание мира. герои не боятся приключений и каких-то страшных испытаний. они рискуют и веселятся, играют и порой подвергают себя опасности. они учатся на своих ошибках, потому что они хотят построить будущее на своем опыте. время быть взрослыми еще наступит, поэтому они хотят как можно дольше оставаться детьми.
книга учит быть легкими на подъем и открытыми к любым испытаниям жизни. потому что опыт человеку избежать в дальнейшем неправильных действий. это лучший учитель и самый эффективный способ познать мир. произведение «том сойер» напоминает о детстве, когда дети могут быть кем захотят, когда они свободны и подвижны. нужно стараться не потерять эти качества во взрослом возрасте.
любовь-излюбленная тема писателей и поэтов. в любом произведении можно найти страницы посвященные этому чувству. тонко описывают любовь у.шекспир в трагедии «ромео и джульетта», булгаков в романе «мастер и маргарита». много стихов о любви у пушкина, тютчева и т.д. любви посвящяет свое произведение н.м. карамзин «бедная лиза». в этом произведении автор утверждает общечеловеческие ценности –идеалы: добра, красоты, истины, выработанные человечеством и отраженные в его культуре. противопоставление этим ценностям: сиюминутное благо, богатство, власть, плотские удовольствия.
Написаний "Гобсек" був у 1830 році. Гобсек - це образ, що представляє собою не тільки одну людини, а своєрідну масу. Цей чоловік пережив багато чого, але і нажив чимало. Основною його рисою була скупість, за що його не раз називали «людина-вексель». Він обслуговував не простих людей, давав у борг, а сам наживався на всіх.
Як на мене, це виключно позитивний герой. На прикладі цитат з книги я постараюся довести, що це непересічна і багато в чому позитивна особистість.
У книзі він постає перед читачем холоднокровним лихварем. Але поступово стає зрозумілим, що він пережив багато труднощів, а відмінне володіння пістолетом і шпагою говорять про його колишні пригоди і можливе ремесло корсара. Життя настільки загартувало його, що він став знавцем людської душі. Він побачив стільки зради, що не довіряє нікому. Він відмінний психолог. По одному тільки векселю зумів передбачити подальшу долю графині і її коханця Максима де Трай. І він не помилився.
Клієнти Гобсека в основному заміжні багаті аристократки, які потрапили в скрутне фінансове становище через своїх марнотратних коханців. Гобсеку не подобаються жінки, які зраджують своїм чоловікам і витрачають їх багатство на своїх коханців. Ось як він поводиться в їх будинку: "Я люблю бруднити брудними черевиками килими у багатих людей - не з дрібного самолюбства, а щоб дати відчути пазуристу лапу Невідворотності".
Звідки така холодність і байдужість? Одного разу він пощадив одну жінку, свою боржницю. «А вона так здорово мене общипала! Заслужено мені - навіщо я їй довірився?".
Звідки така пристрасть до золота? "А хіба влада і насолоди не являють собою сутності вашого нового суспільного ладу. Золото-ось духовна суть усього теперішнього суспільства". Якщо вдуматися, то суспільство в цьому відношенні з часів Бальзака не дуже змінилося.
Який він як людина? Він справжній друг. Коли його протеже Дервіль попросив у нього грошей для свого бізнесу, Гобсек міг би дати їх просто так. Але він дав їх під відсотки, щоправда, з урахуванням того, щоб його підопічний був здатний їх повертати. Коли Дервіль після оплати боргу запитав причину цього, ось якими золотими словами відповів Гобсек: "Сину мій, я визволив тебе від вдячності, я дав тобі право вважати, що ти мені нічим не зобов'язаний. І тому ми з тобою найкращі в світі друзі". Не можна не визнати в Гобсеку непересічну особистість.
А ось як сам Дервіль, людина порядна, оцінював свого друга: "У ньому живуть дві істоти: скнара і філософ, підла істота й піднесене. Якщо я помру, залишивши малолітніх дітей, він буде їх опікуном".
Ось який він, цей Гобсек. Він гідний співчуття. Жага наживи, прагнення до накопичення свідчать про довге життя в нужді. Життя довело його до того, що єдиною його метою стало прагнення до того, щоб сказати: "... Краще вже самому давити, ніж дозволяти, щоб інші тебе тиснули". Це суспільство його так понівечило. В особі Гобсека Бальзак, на мою думку, виносить вирок сучасному йому суспільству.