Максим Яценко, рідний дядько Петруся Попельського відіграв важливу роль у формуванні особистості головного героя повісті.
Портрет Максима Яценка:
(...в коротко остриженных волосах дяди Максима уже пробивалась серебристая проседь. Плечи от постоянного упора костылей поднялись, туловище приняло квадратную форму угрюмо сдвинутые брови, стук костылей и клубы табачного дыма, которыми он постоянно окружал себя, не выпуская изо рта трубки, — все это пугало посторонних...в большой квадратной голове, покрытой щетиной густых волос).
Щоб глибше зрозуміти образ дядька Максима, можна відповісти на кілька запитань пов'язаних з його особистістю:
Яким пам’ятали дядька Максима на відомому київському ярмарку «Контрактах» ?
( Скандалістом, забіякою, матері боялися за своїх синів, товаришів Максима.)
Як ставився Максим Яценко до шляхтичів, до простих людей ?
( Зі шляхтичами був зверхнім, не любив вести з ними люб’язні розмови;
Простим людям вибачав навіть грубощі, ставився до них прихильно.)
Чому Максим поїхав в Італію?
(Приєднався до Гарібальді.)
Чому на слайді ми бачимо його з милицею і палицею ?
(Був важко поранений у бою з австрійцями. У госпіталі йому відтяли праву ногу, ліва рука була сильно пошкоджена)
Як проводить свій вільний час Максим Яценко у маєтку сестри після повернення з Італії ?
(Багато читає, пише статті, не відвідує світське товариство)
У чому Максим Яценко вбачає сенс життя ?
(Життя – це боротьба)
З до дядька Максима, головний герой ввійшов у реальне життя. Він пройшов тими шляхами, якими йде його народ, і разом із народом відкривав для себе не тільки великі страждання, а й мудрість і красу людських взаємин. Це до йому по-іншому подивитися на себе й на свою сліпоту.
Тарас Бульба – главный герой повести Н. В. Гоголя. Его образ словно бы списан с персонажей старинных эпосов и былин. Он силен и хитер, нет для него выше ценности в жизни, чем товарищество: «Нет уз святее товарищества! Отец любит свое дитя, мать любит свое дитя, дитя любит отца и мать. Но это не то, братцы: любит и зверь свое дитя. Но породниться родством по душе, а не по крови, может только один человек» . Для Тараса Бульбы нет понятия «семья» в привычном смысле этого слова. Любить жену, быть рядом с ней значит обабиться, перестать быть настоящим казаком. Не может он терпеть бездействия, хочется ему проверить своих детей в деле, в бою. Ради этого и совершает он переворот в Сечи. Тарасу довелось увидеть детей в бою, и он мог радоваться: «В один месяц возмужали и совершенно переродились только что оперившиеся птенцы и стали мужами» . Остап казался прирожденным воином, обладал в бою хладнокровием. Тарас считал, что из него «будет добрый полковник, да еще такой, что и батька за пояс заткнет» . Андрий в бою не размышлял, шел на то, «на что никогда бы не решился хладнокровный и разумный» . Как говорил Тарас, «не Остап, а добрый, добрый также вояка» , правда, он же говорил сыну: «Не доведут тебя бабы до добра» . Оба пророчества отца сбылись. Остап в двадцать два года становится куренным атаманом. Андрий предал, полюбив. Убив Андрия, Тарас жалеет о том, что сын «пропал бесславно, как подлая собака! » . Всего двое у него сыновей, но и Остапа убил бы Тарас не задумываясь, если бы предал он свою веру, свою родину, товарищей. Одного сына отец покарал за предательство, другого на его глазах взяли в плен. Чудом выживший в этом бою Тарас пробирается в Варшаву и присутствует при казни Остапа. И, как в бою, одобрительно повторял Тарас: «Добре, сынку, добре! » Не подвел его второй сын, гордо мог смотреть на людей Тарас, и, рискуя своей жизнью, ответил на душевный крик Остапа: «Слышу! » Он не только услышал последний крик Остапа, но и отомстил за его смерть. Тарас выжег восемнадцать местечек, сжигали женщин, детей. «Это вам, вражьи ляхи, поминки по Остапе! » – приговаривал Тарас. «Даже самим козакам казалась чрезмерною его беспощадная свирепость и жестокость» , месть за сыновей. Тараса пленили и заживо сожгли, но и на костре он думал о товарищах. «Да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая бы пересилила русскую силу!»
Відповідь:
Максим Яценко, рідний дядько Петруся Попельського відіграв важливу роль у формуванні особистості головного героя повісті.
Портрет Максима Яценка:
(...в коротко остриженных волосах дяди Максима уже пробивалась серебристая проседь. Плечи от постоянного упора костылей поднялись, туловище приняло квадратную форму угрюмо сдвинутые брови, стук костылей и клубы табачного дыма, которыми он постоянно окружал себя, не выпуская изо рта трубки, — все это пугало посторонних...в большой квадратной голове, покрытой щетиной густых волос).
Щоб глибше зрозуміти образ дядька Максима, можна відповісти на кілька запитань пов'язаних з його особистістю:
Яким пам’ятали дядька Максима на відомому київському ярмарку «Контрактах» ?
( Скандалістом, забіякою, матері боялися за своїх синів, товаришів Максима.)
Як ставився Максим Яценко до шляхтичів, до простих людей ?
( Зі шляхтичами був зверхнім, не любив вести з ними люб’язні розмови;
Простим людям вибачав навіть грубощі, ставився до них прихильно.)
Чому Максим поїхав в Італію?
(Приєднався до Гарібальді.)
Чому на слайді ми бачимо його з милицею і палицею ?
(Був важко поранений у бою з австрійцями. У госпіталі йому відтяли праву ногу, ліва рука була сильно пошкоджена)
Як проводить свій вільний час Максим Яценко у маєтку сестри після повернення з Італії ?
(Багато читає, пише статті, не відвідує світське товариство)
У чому Максим Яценко вбачає сенс життя ?
(Життя – це боротьба)
З до дядька Максима, головний герой ввійшов у реальне життя. Він пройшов тими шляхами, якими йде його народ, і разом із народом відкривав для себе не тільки великі страждання, а й мудрість і красу людських взаємин. Це до йому по-іншому подивитися на себе й на свою сліпоту.
Пояснення:если много сократи