Мне больше всего нравится стихотворение ''Тучи''.Оно тронуло меня до глубины души.В нем Лермонтов сравнивает себя с тучками («мчитесь вы, будто как я же, изгнанники») .Он увидел большое сходство между мчащимися тучами и своим изгнанием.И тучи,и Лермонтов покидали родное гнездо и мчались в чужую сторону.Кажется что тучи как и поэт-изгнанники,но в стихотворении говорится что тучи это ''вечные странники'',у них нету родного края.Лермонтов изображает страдания самого себя, он вынужден стать изгнанником.Поэт испытывает чувство личной несвободы, чувство одиночества. Вот за это стихотворение ''Тучи'' моё любимое стихотворение!
«Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
