Карл — добрий до своїх воїнів, прямий та благородний, трохи наївний (слухає Ганелона і не йде одразу на до Роланду, чуючи звуки Оліфанта). У бою правитель проявляє відвагу і безстрашність. Він усім серцем хвилюється за своїх воїнів, особливо за Роланда, якого вважає своєю правою рукою. Саме тому, покидаючи Іспанію і їдучи в Ахен з передчуттям лиха на душі, Карл «рве бороду і невтішно плаче». Карл горює, бачачи загибель франків, дорікає собі, що не зміг урятувати своїх воїнів. Король завжди справедливий, але він може бути і суворий, якщо того вимагають обставини. Так, Карл жорстоко карає зрадника Ганелона. Але відбувається це лише після суду і чесного військового поєдинку.
а) Роланд — чесний, справедливий, шляхетний лицар; Ганелон — підступний зрадник, "якого діло — зрада";
б) Роланд — віддана загальній справі людина; Ганелон зраджує співвітчизників "за незліченні багатства"; він радить ворогові, як краще вбити Роланда;
в) "граф Роланд не криється за інших" під час бою, страждає за загиблих лицарів; Ганелон заздрить вдачі Роланда, вдається до наклепів на нього;
г) Роланд загинув, але король Карл Великий помстився за загибель Роланда, здобувши перемогу над ворогом; Ганелона було засуджено за зраду.
Объяснение:
Действие II. Явление IV.
Скотинин. Хочешь ли ты жениться?
Митрофан (разнежась). Уж давно, дядюшка, берет охота...
Действие III. Явление VII.
Г-жа Простакова. Пока он отдыхает, друг мой, ты хоть для виду поучись, чтоб дошло до ушей его, как ты трудишься, Митрофанушка.
Митрофан. Ну! А там что?
Г-жа Простакова. А там и женишься.
Митрофан. Слушай, матушка, я те потешу. Поучусь; только чтоб это был последний раз и чтоб сегодни ж быть сговору.
Г-жа Простакова. Придет час воли божией!
Митрофан. Час моей воли пришел. НЕ ХОЧУ УЧИТЬСЯ, ХОЧУ ЖЕНИТЬСЯ. Ты ж меня взманила, пеняй на себя. Вот я сел.
Объяснение: