Одной из множества замечательных сказок м. е. салтыкова-щедрина является его «премудрый пескарь». в этом сатирическом произведении писатель поднимает вопрос о гражданском долге и гражданской смелости. щедрин выступает против пассивности человека, против боязни проявить себя как гражданин. главный герой сказки — пескарь, который с молодых лет всего боялся и прятался в донной тине. шли годы, пескарь продолжал трястись от страха и прятаться от реальной и воображаемой опасности. он не завел друзей, никому не ни добрым делом, ни добрым словом, ни разу не вступился за правду.
Маленький человек - человек не имеющий каких-либо талантов, низкого социального происхождения. он добрый и совершенно безобидный, но его духовный мир мал, "философские" проблемы его не заботят. в повести гоголя "шинель" немалую роль играет имя главного героя: акакий - не делающий зла. башмачкин - это воплощение "маленького человека", его жизнь ограничивается переписыванием бумаг, у него нет ни семьи, ни друзей. на работе его не считали за человека, над ним смеялись и шутили, но он вел себя безропотно. жизнь акакия настолько скучна, что покупка шинели становится важным событием, мечтой и ее потеря стала потерей смысла жизни. смерть героя никак не отразилась на депортаменте, его просто заменили новым работником. "маленький человек" - жертва равнодушия. несмотря на свою "узость" взглядов он также имел права, потому что он тоже человек, но это никого не волновало. в этом выражена общественная проблема произведения.
Один iз найвiдомiших творiв Iвана Франка названий за iм'ям його головного героя
Захара Беркута, який постає перед нами втiленням совiстi та розуму
тухольськоï громади часiв монголо-татарськоï навали на Карпатську Русь.
Сивий дев'яностолiтнiй старець, "мов стародавнiй дуб-велетень", "поважний
поставою, строгий лицем, багатий досвiдом життя i знанням людей та обставин, Захар
Беркут був правдивим образом тих давнiх патрiархiï), батькiв i провiдникiв
цiлого народу, про яких говорять нам тисячолiтнi пiснi та перекази". Тому тухольцi
неспроста обрали його ватажком, довiривши своє життя i безпеку мудрому досвiду
голови старiйшин.
Вони знали, що громада для Захара Беркута була всiм: i його свiтом, i метою його
життя. Вiн вiддає рiдним односельцям своï знання, сили i здоров'я, бо
вiдчуває за них власну вiдповiдальнiсть. Для тухольськоï громади вiн
- i садiвник, i пасiчник, i лiкар, i розумний порадник, i чесний суддя, i
дбайливий батько, i вожак, i далекоглядний пророк. Навiть у страшний час особистих
випробувань Захар надає перевагу громадським iнтересам. Його батькiвське серце
ридає над долею рiдного сина-кайданника, а розум захисника громади диктує iнше,
тому вiн рiшуче вiдкидає думку цiною вигоди для ворога повернути синовi волю.
Мене дуже вразила глибока мудрiсть Захара Беркута, що, здається, увiбрала в себе
риси народноï мудростi украïнцiв. Глибоко розумiючи небезпеку для
Карпатськоï Русi, вiн радить навколишнiм сусiдам скинути "з себе тi пута" i
стати на смертельну боротьбу проти ворога. Його розсудливiсть допомагає громадi
перемогти завойовникiв i врятувати своє життя пiд час боротьби з ними.
Постать Беркута у цей перiод нагадує менi казкових героïв, якими сповнена
украïнська народна творчiсть. Мужнiй, сильний i мудрий, вiн не знає спокою,
поки односельцi перебувають у страшнiй небезпецi. Здається, вiн навiть забуває про
себе, про особисте життя, вся його воля i мужнiсть скерованi на до громадi.
Жодного разу вiн не покривив душею, бо чеснiсть i поряднiсть є основою його
вчинкiв. Якщо в мирному життi старий Беркут виступає справедливим суддею, то у
лихi часи небезпеки i боротьби ця чеснiсть допомагає йому гiдно витримати
випробування, породженi безжалiсною монголо-татарською навалою.
Найбiльше менi хотiлося б видiлити ту далекогляднiсть Захара, без якоï,
мабуть, не було перемоги тухольцiв. Готуючи оборону рiдноï землi, мудрий
голова старiйшин передбачає, що недобитий ворог принесе страждання iншим, i
заклинає до єдностi всiх сусiдiв, аби знищити нападникiв. Саме ця iдея єдностi i
патрiотизму стає головною у повiстi. I ця iдея була спрямована I. Франком не
тiльки в сучасне, але й у майбутнє. Проникаючи крiзь завiсу вiкiв, мудрий Захар
Беркут провiщав грядущим поколiнням: "Щаслив, кому судилося жити в тi днi! Се
будуть гарнi днi, днi веснянi, днi вiдродження народного! "
Менi хочеться вклонитися мудрому Беркуту та його словам. Бо його життя
- це приклад для нас, а пророцтво своє вiн залишив i нам. Саме до своïх
нащадкiв, до нас, вiн звертався у своïх мрiях, на нас покладав своï
найкращi сподiвання.