В салоне Анны Павловны Шерер появился толстый молодой человек в очках. Это Пьер Безухов. Умный, робкий, наблюдательный. Главное, что его отличало от других завсегдатаев салона, - это то, что он был простым и естественным. В этом его слабость - он очень ранимый. Пьер - незаконнорожденный сын русского вельможи. В салоне Шерер его принимают лишь на всякий случай, а вдруг граф Кирилл официально признает сына. Многое в нём вначале кажется странным: воспитывался в Париже - и не умеет вести себя в обществе. Только потом все поймут, что непосредственность, искренность, горячность - главные черты Пьера.
В своих исканиях Пьер проходит через кутежи, масонство, филантропию, увлечение Наполеоном. Только Отечественная война приобщает его к народной правде. Пьер Безухов, которому пришлось вынести не одно испытание, прежде чем прийти к своему истинному жизненному предназначению, обладает искренней душой. Он сумел побороть в себе страх и нерешительность, научился управлять своей судьбой и судьбой близких ему людей. Пьер не боится начать все заново, не боится совершать ошибки, все делает от чистого сердца, от любви и от веры в лучшее. Пьер ведет себя как настоящий герой, он не боится смерти и искренне готов пожертвовать своей жизнью ради всего человечества. Пьер пройдёт свой путь “от Наполеона к Кутузову”. Этот путь отмечен и ошибками, и заблуждениями. Первой трагической ошибкой Пьера стал брак с Элен. В своём нелепом браке он обвиняет себя. Вторым серьёзным испытанием для Пьера станет неожиданная дуэль. Оскорблённый Долоховым, он бросает вызов и оказывается вновь вовлечённым в чужую игру. Впервые взяв в руки пистолет, Пьер попадает в своего обидчика. Он переживает глубокий душевный кризис и решает изменить свою жизнь. На почтовой станции под Аустерлицем Пьер отрёкся от своего раннего нравственного бонапартизма и выбрал новый путь. Этот путь указал ему масон Баздеев, который становится его наставником. Баздеев предлагает ему начать жизнь с нуля, найти нравственное очищение. Судьба Пьера состоит из цепочки событий. Он едет на Бородинское поле, чтобы защитить отечество, хотя не был военным. Пьер останется в Москве, чтобы убить Наполеона. В плену он обретёт путь к внутренней свободе, приобщится к народной правде. Он идёт своим путём - путём нравственного человека: счастливый муж и отец, член тайного общества. Пьер Безухов не останавливается в своих поисках истины.
Як би не складалися відносини між людьми , іноді вони можуть стати по-справжньому красивими і навіть вражаюче прекрасними. Іноді це відбувається випадково, але буває і так, що для прояву всієї краси відносин між людьми необхідний незвичайний або навіть екстремальний випадок. Коли це відбувається, людина може вчинити щось по-справжньому вражаюче і незвичайне.
У творі Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» розказана історія батька і сина, які потрапили в дуже складні життєві умови, їм ледве вдалося вижити. Але зробити це вдалося лише завдяки тому, що вони проявили небачені для себе якості, впоралися з тим, що, здавалося б, просто неможливо було б собі й уявити. Одного разу батько і син прилетіли на безлюдний острів, щоб зайнятися зйомками акул. Батько повів себе безвідповідально під час зйомок акул, забруднився в крові, а тому привернув до себе страшних риб, які й покусали його. Він думав, що вмирає. Якби він помер прямо там, син б теж загинув, оскільки не вмів керувати літаком. Але, на щастя, батько проявив дивовижні людські здібності. Стікаючи кров’ю і вмираючи, він зміг пояснити хлопчикові, як керувати літаком. Завдяки цьому вони і вижили. Незважаючи на те, що до цього випадку у них не було взаєморозуміння, в екстремальній ситуації вони відшукали його, і це є прекрасним прикладом красивих людських відносин.
В оповіданні О. Генрі «Останній листок» показаний ще один прекрасний приклад високих людських відносин. У кварталі художників вибухнула епідемія пневмонії, одна з мешканок Джонсі сильно захворіла. Вона дивилася на дерево за вікном і думала, що помре, коли з нього впаде останній листок. Але минали дні, а він все ніяк не падав. Виявилося, що її сусід Берман намалював на дереві листок. Це до Джонсі зберегти дух і все-таки вижити, а от Берман малював у дощову ніч, а тому захворів і пізніше помер. Все це дивно, але люди іноді все-таки здатні на такі неймовірні вчинки. Берман дуже не хотів, щоб Джонсі вмирала. Він вірив, що його справа до й вижити. На жаль, щоб до й, він помер сам.
Два цих твори подають людям прекрасні приклади того, що іноді трапляється. Людина – дивовижна істота, яка володіє фантастичною свідомістю, яка може привести її до найбільш незвичайних вчинків і дій. Якщо людині щось дійсно потрібно, вона може подолати біль, як герой «Останнього дюйма», або пожертвувати собою до кінця, як Берман з «Останнього листка». Все це дивовижно і чудово.