М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
tttttrrr
tttttrrr
05.10.2020 19:54 •  Литература

Охарактеризувати образ Соломії за розгорнутим планом (письмово)
План до характеристики Соломії «Дорогою ціною»
1. Соломія — яскравий, багатогранний, глибокий образ української літератури.
2. Портрет і зовнішність героїні.
3. Риси характеру Соломії:
4. Трагічна доля героїні.
5. Значення образу української жінки.
Риси характеру Соломії «Дорогою ціною»:
а) мужність і відвага;
б) вірність і самовідданість;
в) волелюбність і ненависть до гнобителів;
г) любов до життя;
д) здатність на самопожертву;

👇
Ответ:
Розетта99
Розетта99
05.10.2020
1г,2г, 3а, 4а, 5а, 6а, 7 а1,б3, в2,г5, 8 а3,б4.в1,г5. 9 епітети
4,6(72 оценок)
Ответ:
GoshaCat2005
GoshaCat2005
05.10.2020
«Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне…Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Все ж за тобою хоч серцеві легше буде…» «Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли куля потрапила до неї». «Соломії ставало моторошно. «Брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— вік мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він стільки пробіг…»» «Зате вона почула вогкий холод, що проймав її наскрізь. Та вона не хотіла виймати з-під голови в Остапа своєї одежини і тільки скорчилась, щоб хоч трохи зігрітись… Він вигоїться, він житиме… вона не дасть йому загинути…» Вона не мала часу на обережність — комиш бив її по лиці і навіть скалічів ногу. Та то були дрібниці. Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу. «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. Їй жаль стало молодого змарнованого життя…» «Ні, вона не хоче гинути отут! Як тільки на світ займеться і можна буде йти, вона піде просто, просто і буде йти, аж поки дійде до краю. Вона знайде там людей, оддасть їм усі свої гроші, що висять зашиті в торбинці на шиї, і з ними обшукає плавні та знайде Остапа». «Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди». (демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці) «Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…» (показує відданість та любов до Остапа). «Однак Соломія не тратила надії і навіть не дуже журилась. Молодість брала своє. Коли вони не загинули в плавнях, коли не пропали й досі, то вже тепер не загинуть,— аби Остап швидше вигоївся». «Коли тільки річ у грошах,— вона заставить себе, а роздобуде їх. Вона від рота відриватиме кожен шматок, кожен день складатиме на викуп». «Соломія була певна, що не дозволить перевезти Остапа за Дунай. Як це станеться, що вона зробить, вона не знала, але певність у тому зростала в ній з кожним днем. Вона ладна піти на видиму смерть, коли цього треба». «Приходить смерть. Але вона не дасться. Вона має сильні руки, а до берега недалеко. Вона чує за собою якісь крики, Остапів голос, та їй не до них. Вона мусить поспішати ся, поки не змерзло тіло… Дикі невгамовні сили життя встають, і пруться, і розпирають груди, зростають у лютість… Усі сили добути… всю теплу кров… усю волю… Ось ближче до берега… Ось берег видно… а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона сковує його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками…Все тяжчим і тяжчим стає воно, все глибше і глибше пірнає у воду…» Соломія  виступає у творі уособленням образу непримиренного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити найвищу ціну — життя. Це й стало тією ціною, яку вона віддала за мрію про свободу та особисте щастя. Їй, можливо, набагато складніше, ніж Остапу: вона змушена не тільки покинути рідну землю, а й піти на гріх подружньої зради. Хоч вона й не кохала чоловіка, однак була порядною, віруючою жінкою. Але мрія про особисте щастя й волю виявилася сильнішою. На шляху до неї ця жінка показала себе справжнім бійцем: коли тягар у пошуках порятунку після поранення Остапа ліг на плечі Соломії, коли вона подолала розпач після полону коханого й розробила план його порятунку, коли сплатила за невдачу свого плану власним життям. Соломія вражає своїми рисами вдачі. Вона товариська, віддана, відчайдушна, упевнена в перемозі, жертовна


4,8(60 оценок)
Ответ:
Улицы
Улицы
05.10.2020
«Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне…Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Все ж за тобою хоч серцеві легше буде…»
«Серце нило в Соломії од жалю й тривоги. Їй легше було б, коли куля потрапила до неї».
«Соломії ставало моторошно. «Брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— вік мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він стільки пробіг…»»
«Зате вона почула вогкий холод, що проймав її наскрізь. Та вона не хотіла виймати з-під голови в Остапа своєї одежини і тільки скорчилась, щоб хоч трохи зігрітись… Він вигоїться, він житиме… вона не дасть йому загинути…»
Вона не мала часу на обережність — комиш бив її по лиці і навіть скалічів ногу. Та то були дрібниці. Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу.
«Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. Їй жаль стало молодого змарнованого життя…»
«Ні, вона не хоче гинути отут! Як тільки на світ займеться і можна буде йти, вона піде просто, просто і буде йти, аж поки дійде до краю. Вона знайде там людей, оддасть їм усі свої гроші, що висять зашиті в торбинці на шиї, і з ними обшукає плавні та знайде Остапа».
«Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди». (демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці)
«Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…» (показує відданість та любов до Остапа).
«Однак Соломія не тратила надії і навіть не дуже журилась. Молодість брала своє. Коли вони не загинули в плавнях, коли не пропали й досі, то вже тепер не загинуть,— аби Остап швидше вигоївся».
«Коли тільки річ у грошах,— вона заставить себе, а роздобуде їх. Вона від рота відриватиме кожен шматок, кожен день складатиме на викуп».
«Соломія була певна, що не дозволить перевезти Остапа за Дунай. Як це станеться, що вона зробить, вона не знала, але певність у тому зростала в ній з кожним днем. Вона ладна піти на видиму смерть, коли цього треба».
«Приходить смерть. Але вона не дасться. Вона має сильні руки, а до берега недалеко. Вона чує за собою якісь крики, Остапів голос, та їй не до них. Вона мусить поспішати ся, поки не змерзло тіло… Дикі невгамовні сили життя встають, і пруться, і розпирають груди, зростають у лютість… Усі сили добути… всю теплу кров… усю волю… Ось ближче до берега… Ось берег видно… а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона сковує його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками…Все тяжчим і тяжчим стає воно, все глибше і глибше пірнає у воду…»
Соломія виступає у творі уособленням образу непримиренного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити найвищу ціну — життя. Це й стало тією ціною, яку вона віддала за мрію про свободу та особисте щастя.
Їй, можливо, набагато складніше, ніж Остапу: вона змушена не тільки покинути рідну землю, а й піти на гріх подружньої зради. Хоч вона й не кохала чоловіка, однак була порядною, віруючою жінкою. Але мрія про особисте щастя й волю виявилася сильнішою.
На шляху до неї ця жінка показала себе справжнім бійцем: коли тягар у пошуках порятунку після поранення Остапа ліг на плечі Соломії, коли вона подолала розпач після полону коханого й розробила план його порятунку, коли сплатила за невдачу свого плану власним життям.
Соломія вражає своїми рисами вдачі. Вона товариська, віддана, відчайдушна, упевнена в перемозі, жертовна.Ну как-то так.
4,7(1 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Kirill12345qwert
Kirill12345qwert
05.10.2020
Книги тесно связана с развитием письменности. в стародавние времена на земле не было книг, так как люди ещё не умели их делать. но необходимость записывать, передавать другим какие то сведения, опыт, знания возникла у людей давно.  поэтому «страницами» древних книг становились камни, стены пещер, щиты воинов. писали на всём.  со временем древние люди додумались писать на глиняных табличках, которые потом высушивали и обжигали на огне. но разве много можно было написать на этих страницах? к тому же книги эти были тяжёлые и некрасивые.  позже книги делали из тонкой козьей, овечьей или телячьей кожи. первая из них появилась в городе пергаме в малой азии, поэтому и назвали такую бумагу пергамент. первая бумага была изготовлена в китае. с 13 столетия в европе основным материалом стала бумага.
4,6(30 оценок)
Ответ:
mikimouse9
mikimouse9
05.10.2020

в стихотворении выражено разочарование поэта в действенности политической пропаганды, которая, как он в это время думает, но в состоянии пробудить "мирные народы". эпиграф взят из евангелия от матфея, гл. 13, ст. 3. 

в этой притче говорится о том, что вышел сеятель сеять, но у каждого зерна была своя судьбы. одно поклевали птицы, другое попало на каменистую почву, другое в сорняки. "а иное упало на добрую землю и принесло плод: одно во сто крат, а другое в шестьдесят, иное же в тридцать. кто имеет уши слышать, да слышит! " для пушкина доброй землей, доброй почвой была свобода, свободная жизнь. и он чувствовал себя сеятелем, который сеет свободу, но он "пустынный", то есть одинокий, и "вышел рано, до звезды", то есть был начинателем в этом деле, и начал слишком рано, когда народ еще не был готов к преобразованиям. никто не откликается на его призвание к свободе, и страшное сомнение охватывает поэта: а нужны ли народу дары свободы, может, ему спокойнее в рабстве? сравнивая народ со стадом, которое слепо следует зову пастуха, то есть правителя, поэт теряет надежду разбудить их "чести кличем", по крайней мере, ему не представляется возможным сделать это сейчас. народ обречен, потому что у него такая судьба("наследство их из рода в роды ярмо с гремушками да бич") и пока они останутся "мирным народом", то есть не готовым к нововведениям, к бунту во имя свободы, пока у них не появится желания что-то изменить, а не бездумно, закрыв глаза и склоня голову подчиняться царю, семя свободы, которое хотел посеять пушкин, не прорастет. а сейчас поэт только потерял "время, благие мысли и ".

сеятелям

в основе стихотворения лежит притча о сеятеле, восходящая к евангелию. образ сеятеля неоднократно использовался в и западноевропейской и знаменовал собой проповедь свободы, правды и истины. в качестве примера можно стихотворение пушкина «свободы сеятель ». да и у самого некрасова этот образ можно встретить в поэме «саша» («сеял он все-таки доброе семя»). 

стихотворение «сеятелям» иногда рассматривают как обращение к революционным пропагандистам-народникам. это не совсем так. произведение некрасова адресовано более широкому кругу лиц. в нем поэт обращается с добрым напутствием к тем, кто решил посвятить себя делу служения народным интересам, борьбе за торжество идеалов добра и справедливости

поэтому эти два стихотворения переплетаются мыслями,смысл у них один,и оба поэта хотели это донести до людей

нажми, чтобы рассказать другим, насколько ответ полезен

4,5(91 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ