Это было в середине зимы, я осталась дома с младшим братом. Накормила, поиграла и уложила спать. Думала что заснул, пошла болтать с подругой. Стою возле окна и слушаю что она мне говорит. И тут вопль! Детский вопль! Я даже вздрогнула. Побежала в комнату братца, а он сидит в кровати смотрит на меня и улыбается. Я очень сильно разозлилась! Начала на него кричать: мол, ты чего орёшь? Ты знаешь как я испугалась? Я чуть не умерла! Он начал плакать. Пришлось его успокаивать. Опять детский вопль! Я посмотрела на брата а он плачет, и никак не орёт! Я посмотрела в окно, а там соседский мальчик орёт...
Кожна людина має свої обов”язки та права. Напевно, найгловнішим та найважливішим для кожного із нас є право на вільне, незалежне життя.н На те ,щоб виражати свою думку ,без остраху. На щастя, ми живемо у вільній демократичній країні, де кожен має право на освіту, на медицину,на самоствердження в суспільстві. Але ніколи не потрібно забувати про власні обов”язки перед державою і перед людьми. Адже ми отримуємо від соціуму лиш те,що самі йому віддаємо. Людство постійно прагне рівноправ”я, але не всі верстви населення виконують свої обов”язки перед ближніми. На мою думку,найголовніший ,не офіційний,але надзвичайно важливий, кожного з нас – зберігати людяність. Саме ця риса є запорукою успіху у відносинах з іншими людьми. Ніколи не можна втрачати людські якості,адже саме вони на вагу золота у будь-якому суспільстві. Бути людиною з великої букви,чесно та віддано робити своє діло,поважати та цінувати людську роботу-повинність кожного свідомого громадянина.
