Львів (МФА: [ˈʎʋiu̯] ( прослухати)) — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 січня 2020 року у Львові проживали 724 314 осіб[1]). Центр Львівської агломерації з населенням понад 1 млн осіб.[джерело?]
Львів було засновано королем Данилом приблизно у 1231—1235 роках (перша згадка від 1256 року). Близько 1272 року місто стало столицею Королівства Русі (Галицько-Волинського князівства). Невдовзі після смерті князя Юрія II Львів на понад чотири століття опинився під владою Королівства Польського. 1356 року місто отримало Маґдебурзьке право; в добу Середньовіччя Львів був важливим торговельним центром. За австрійського панування місто стало осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини восени 1918 року Львів деякий час був столицею Західноукраїнської Народної Республіки, але після українсько-польської битви за місто в листопаді 1918 перейшов до Польщі, що в 1922-23 було визнано міжнародними пактами та угодами. Під час Другої світової війни місто захопив Радянський Союз, а згодом — Німеччина. Після війни було юридично закріплено ялтинську угоду 1945, за якою Східна Галичина і зокрема Львів лишався у складі Української РСР. 1946 року між Польщею та УРСР відбувся обмін населення, який разом із наслідками війни суттєво вплинув на населення Львова. Після 1991 року Львів у складі України.
Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті розташована найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України[3]. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості[4][5][6].
Брюссе́ль (нидерл. Brussel [ˈbrʏsəl],фр. Bruxelles [bʁyˈsɛl]) — столица Бельгии иБрюссельского столичного региона. В Брюсселе разместились учрежденияФранцузского и Фламандского сообществ иФландрии, штаб-квартира Евросоюза, офисНАТО, секретариат стран Бенилюкса.
Не следует путать город (коммуну) Брюссель (нидерл. Stad Brussel, фр. Ville de Bruxelles, Bruxelles-ville) с Брюссельским сельским регионом.
Вместе с другими 18 коммунами город Брюссель образует Брюссельский столичный регион, фактически являющийся единым городом с населением почти в два миллиона человек, хотя население коммуны Брюссель составляет примерно 150 тыс. человек. Обычно название «Брюссель» распространяют на весь округ. Название города происходит от слов bruoc (старонидерл., «болото») и sella (старонид., «поселение») и обозначает буквально «селение на болоте».
По легенде, Брюссель был основан в VI векесвятым Гагериком (или Сен-Жери). Однако первое упоминание о селении Bruocsella встречается лишь в 996 году в грамотеОттона Великого. С 977 по 979 годы герцог Нижней Лотарингии Карл I построилкрепость и часовню на острове на рекеСенне, что стало первым шагом в развитии города. Собор был посвящён святой Гудуле, покровительнице Бельгии. В XI веке была сооружена первая городская стена.
В 1430 году герцог Бургундский Филипп III Добрый наследует герцогство Брабант и делает Брюссель столицей Бургундии. В это время идет строительство ратуши и первых зданий на Гранд-плас. Происходит расцвет экономики, скульпторы, ковровщики и ювелиры обосновываются в городе. В том числе художники Питер-Старший Брейгель иРогир ван дер Вейден находят в Брюсселе пристанище. В 1477 году внучка Филиппа Доброго, Мария Бургундская, выходит замуж за будущего императора Священной Римской империи Максимилиана I, за счёт чегоБрабант переходит под правлениеГабсбургов. Их дочь Маргарита Австрийскаявременно переносит резиденцию в Мехелен, но после 1531 года Брюссель вновь становится столицей Бургундии.
Геркулес Сегерс. Вид Брюсселя, 1625
После смерти Карла V во время правления его сына Филиппа II большая часть современной Бельгии становится частьюЮжных Нидерландов. При Филиппе происходит восстание против испанских правителей, в том числе под предводительством графа Эгмонта и графа Горна, которые были публично казнены. Во время правления испанца Фернандо Альварес де Толедо были жестоко преследуемы протестанты. Репрессиипривели к тому, что город начала покидать интеллектуальная элита (в основном бежали в Амстердам), что в свою очередь привело к экономическому упадку Брюсселя.
u
Пошаговое объяснение:
Львів (МФА: [ˈʎʋiu̯] ( прослухати)) — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 січня 2020 року у Львові проживали 724 314 осіб[1]). Центр Львівської агломерації з населенням понад 1 млн осіб.[джерело?]
Львів було засновано королем Данилом приблизно у 1231—1235 роках (перша згадка від 1256 року). Близько 1272 року місто стало столицею Королівства Русі (Галицько-Волинського князівства). Невдовзі після смерті князя Юрія II Львів на понад чотири століття опинився під владою Королівства Польського. 1356 року місто отримало Маґдебурзьке право; в добу Середньовіччя Львів був важливим торговельним центром. За австрійського панування місто стало осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини восени 1918 року Львів деякий час був столицею Західноукраїнської Народної Республіки, але після українсько-польської битви за місто в листопаді 1918 перейшов до Польщі, що в 1922-23 було визнано міжнародними пактами та угодами. Під час Другої світової війни місто захопив Радянський Союз, а згодом — Німеччина. Після війни було юридично закріплено ялтинську угоду 1945, за якою Східна Галичина і зокрема Львів лишався у складі Української РСР. 1946 року між Польщею та УРСР відбувся обмін населення, який разом із наслідками війни суттєво вплинув на населення Львова. Після 1991 року Львів у складі України.
Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті розташована найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України[3]. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості[4][5][6].