Людина й природаСучасний мир заліза й бетону мало чим нагадує існування людини в минулому. Ще якихось сто років тому в наших містах було більше дерев, ми прагнули хоч якось наповнити життя зеленню, не розриваючи зв'язків сприродой.Сьогодні людина оточена тільки корисними й потрібними речами: автомобілі й усілякі електронні пристрої, цегельні будинки, металеві конструкції, асфальт, бетон. Невже природа не вписується в цей перелік раціональних елементів життя? Прогрес дає людині безліч ефективних винаходів, але усе більше віддаляє його від живої природи. Проте, людина не повинен забувати про свої коріння. Всі ми є частиною живої системи на планеті Земля, наші предки жили практично під відкритим небом і стикалися з навколишнім світом щодня. Ми ж відгородилися від цього миру пластиком, сталлю й бетоном, і ця штучна ізоляція гнітить нас, негативно впливає на наше здоров'я й психікуДалеко не в кожного сучасного обивателя є можливість зануритися в мир рослин і тварин, відчути єднання із природою. Ми часто не зауважуємо, як тягнемося до цих втрачених корінь, намагаючись час від часу прогулятися в парку, вибратися на відпочинок у ліс або, навіть, купити собі невеликий будиночок за містом. Людині важко боротися із природним бажанням бачити навколо себе теперішню, а не синтетичне життя. Та й навіщо це робити?Так, ритм нашого життя прискорився, і рутину щоденних обов'язків поглинає нас, змушує забувати про прості радості й бажання. Проте, не варто обмежувати себе в спілкуванні із природою, нехай навіть це будуть елементарні вчинки й події. Коштує іншими очами глянути на оточення, зайвий раз порадіти весняної зелені в парку або лісі, погодувати голубів, вибратися на святковий пікнік до ріки або відправитися всією сім'єю за грибами. Навіть традиційна відпустка можна організувати інакше - забути на час про комфортні готелі й курорти, вибравши більше дикі туристичні маршрутиНедоторканих куточків на нашій планеті залишається з кожним роком усе менше, і ми не усвідомлюємо тім, що поступово звикаємо до відсутності живої природи навколо. І якщо нам ще їсти що згадати, то можливо наші діти стануть приймати такий залізобетонний мир за норму. Варто частіше насолоджуватися природною красою Землі, поки в нас є така можливість
Где-то далеко далеко за множеством галактик жила была маленькая звездочка. у нее не было друзей потому, что она была совсем маленькая и неяркая. звездочка очень много грустила из-за этого, но она не знала что если звездочки грустят они не становятся большими и яркими. однажды звездочка решила прогуляться, по дороге она встретила очень старую и большую звезду. и она рассказала маленькой звездочке о том что нужно больше радоваться и тогда можно стать большой и яркой звездой. и она решила полететь в соседнюю галактику искать себе друзе. по дороге в соседнюю галактику она встретила компанию подружек. они прилетели в другую галактику где были все 9 планет. по дороге маленькая звездочка столько смеялась, что стала такой огромной и яркой что даже немного испугалась. и с тех самых пор эта яркая большая звезда светится на нашем небе и ее компания подружек находятся так же на нашем звездном небе в виде малой медведицы.
