Былины - русские народные эпические песни. Они повествуют о подвигах богатырей, сражающихся с чудовищами или вражеским войском, отправляющихся в загробный мир или еще каким-либо образом проявляющих свою силу, удаль, храбрость. В детстве все узнают об Илье Муромце и других богатырях, которые скоро перемешиваются с персонажами сказок, а с возрастом просто забываются как "детские". А между тем былины вовсе не принадлежали к детскому фольклору. Напротив, эти песни исполнялись взрослыми серьезными людьми для таких же взрослых серьезных людей. Переходя от поколения к поколению, они служили передачи древних верований, представлений о мире, сведений из истории. А все, о чем рассказывается в былинах, воспринималось как правда, как реально происходившие когда-то в далеком события. Собственно народное название былины - старина, т. е. повествование о старинных событиях. Слово "былина" впервые употребил для обозначения этого жанра в середине века собиратель и исследователь фольклора И. П. Сахаров. Традиционно выделяются два цикла былин, объединенные по месту действия или происхождению героев:
1. Киевские или Владимировы былины (песни об Илье Муромце, Добрыне Никитиче, Алеше Поповиче и др.) . 2. Новгородские былины (Герои - Садко и Василий Буслаевич) .
Кроме того, существует ряд песен, не входящих ни в один из этих циклов. Былинные богатыри Главные герои былин - богатыри, люди исключительные, наделенные чертами, которыми не обладает обычный человек: невиданной силой, безграничной храбростью, особенным умением или талантом. Так, если Илья Муромец знаменит своей силой, то Садко - своим непревзойденным искусством играть на гуслях. Среди богатырей принято выделять "старших" и "младших". К "старшим", как правило, относят Святогора и Волха Всеславьича. "Старшие" богатыри называются так не только потому, что они по возрасту старше других витязей, но и потому, что они представляют собой более древний, архаичный тип героя. Такому герою нет равного на земле, он единственный в своем роде, так что у него не может быть противника, кроме самой природы, матери-сырой земли. Бесспорно, черты этих богатырей сказочны. Поступки, ими совершаемые, обстоятельства, в которых они действуют, совсем не похожи на реальные события. Зато в их образах ярче, чем в других случаях, просматриваются древние мифологические представления. Часто повторяющийся в былинах сюжет - сватовство. Богатырь, чтобы найти себе невесту, обычно отправляется в чужое царство, в дальний путь. По дороге герою приходится преодолеть много преград и совершить множество подвигов. Невеста, как и сам богатырь, часто обладает каким-либо особенным свойством. Значительная часть былин посвящена борьбе богатыря с чудищем или вражеской силой. Былинный богатырь, как правило, действует в одиночку, идет навстречу страшной опасности и всегда в итоге побеждает. Однако помимо желания проявить свою удаль и потешить "богатырско сердце" героями былин движет и желание постоять за людей и за веру. Их противники несут беду людям - похищают, убивают - и ведут себя нечестиво. Садко и Василий Буслаевич Новгородские былины носят несколько иной характер. В них нет "могучих богатырей", "полениц удалых", сражающихся с вражьей силой. Герои этих песен - Садко и Василий Буслаевич, как и киевские богатыри, обладают яркими и особенными чертами: Садко прекрасно играет на гуслях. Садко отличается от обычных людей и тем, что путешествует на дно морское и удачно возвращается. Василий Буслаевич обладает невероятной силой, которой никто не может противостоять. Однако применяет силу Василий не для борьбы с чудищами или вражьей нечистью, а для собственного развлечения. Сюжеты былин часто связаны с нарушением героем какого-либо запрета. Нарушение запрета или просто дерзость сулят героям беду. Это связано с тем, что все происходящее в песне, все, что приходится выполнять ее персонажам, предопределено. Какая-то высшая сила - Бог, судьба - решает, что должно случиться!
Професія - архітектор-одна з найбільш відомих, професія, без якої неможливе наше життя. Вона має кілька напрямків або спеціалізацій в області проектування і будівництва: архітектор житла працює повсюдно, як у міській, так і в сільській місцевості, створює житлові будівлі від невеликих будиночків і унікальних котеджів до висотних будинків, якими насичені міста. Сюди ж входить і проектування громадських будівель, таких як установи культури, спорту, громадського харчування та багато іншого. Архітектор, створює ландшафт, застосовує свої знання при проектуванні парків або присадибних територій (дуже затребувана сьогодні професія). Архітектор промислових об'єктів -в його розпорядженні всі промислові виробництва, які тільки можуть бути, все входить в сферу цієї професії. І, нарешті,архітектор - реставратор, спеціаліст по відродженню пам'яток архітектури, професія, яка буде жива завжди, оскільки люди дуже трепетно ставляться до збереження пам'яток архітектури.У старовинному місті Умань Черкаської області знаходиться одна з найвидатніших пам'яток садово-паркового мистецтва – Національний дендрологічний парк «Софіївка». Це прекрасний рукотворний сад, де дивовижно поєднуються легенди і бувале, казки і дійсність, а також щось нез'ясовне, що буде існувати вічно... Історія створення парку – це історія кохання. Засновник «Софіївки» Станіслав Потоцький, правнук гетьмана Речі Посполитої, був любителем новацій в сільському господарстві і садівництві. У своїх садибах він впроваджував нові технології ведення господарства, пробував нові сорти пшениці, ячменю, вівса і садових рослин. Подорожуючи по Україні, молодий Станіслав привіз з Італії в Тульчин саджанці пірамідальної тополі. В його маєтку щорічно оновлювалися і поповнювалися фруктові сади. Польський магнат був закоханий в красуню-грекиню Софію. Це була одна з найкрасивіших жінок того часу. Кажуть, любов – це величезна сила, яка може творити дива. В одному з листів Станіславу Софія писала, що її дуже вразив парк «Аркадія», побудований в романтичному стилі. Він належав її подрузі графині Хелені Радзивілл. Потоцький був готовий на все в ім'я коханої жінки. В 1796 році, за наказом графа, почалося будівництво прекрасного парку, який був названий на честь Софії. Дендропарк «Софіївка» спочатку був задуманий, щоб дивувати. Рукотворні каскади, водоспади, лабіринти доріжок, система ставків, підземна річка Стікс... Мабуть, це було найбільш масштабне паркове будівництво на той час в Україні. Широта інженерної думки, масштабність задуму в цілому, майстерність виконавців вражають навіть сьогодні. Одним з найбільш красивих і таємничих місць цього парку є Громовий грот. Він був видовбаний у скелі. Привертає увагу напис на стіні: «Залиш тут пам'ять про нещастя і прийми щастя. А якщо ти щасливий, то будишь ще щасливішим». Не менш цікавою є скульптура «Змія». Згідно з легендою, змія підло проковтнула пташенят і матір, після чого скам'яніла. І сьогодні вона стоїть непорушно з відкритим зівом. Окраса парку – це великий водоспад, створений руками людини і самою природою. Під водоспадом ви побачите тунель. Кажуть, якщо дівчина захоче дізнатися, коли вийде заміж, потрібно пройти через цей тунель. Скільки крапельок впаде, через стільки років вона вийде заміж. Щороку парк відвідують сотні туристів, щоб насолодитися прекрасною симфонією казки. Приємно прогулятися тінистими алеями, посидіти біля водойм, подивитися на водоспади, побувати в прохолодних гротах, покататися на човні або про підземною річкою. Літні люди можуть посидіти на затишних лавочках, згадати минуле, подумати про пережите. Для молоді та дітей є багато розваг. А закохані, як і два століття тому, визнаються тут в любові...
Read more at: http://ua.igotoworld.com/ru/poi_object/2003_national-dendrological-sofiivka-park.htm
а какие цифры выделены
PS: если ответишь Тоя в коментарий под этим ответом напишу