Сприйняття минулого з часом мимоволі змінюється. З одного боку, ми стаємо менш залежними від тих, хто "робив історію", ставав її героями чи антигероями, все менше маємо до них "сентиментів". Значно важливішими для нас стають джерела, яких історики відкривають дедалі більше, або аналізують у ширшому контексті.
З другого боку, час невпинно поглиблює прірву між нами та історичною минувшиною. Ця неуникнена дистанція провокує до того, що історики називають модернізацією.
Модернізація в історії становить чи не найбільший бар'єр для розуміння минулого. Це коли на речі та явища далекої минувшини ми дивимося очима людини з сучасним життєвим та освітнім досвідом - немотивовано переносимо цілком сучасні мисленневі практики та стереотипи на інші епохи.
Число — это понятие, отражающее количество. Цифра — это знак (символ) для обозначения чисел. Например: Число 5 обозначает количество. А само это число 5, мы записываем с цифры «5».
Числа служат для счета предметов, измерения величин (длины, отрезка, времени, скорости и т.д.) Числа записываются одной или несколькими цифрами. Цифра — это знак для обозначения числа. По аналогии с алфавитом — это буква. Буква обозначает звук. Цифра — число. В нашей культуре мы используем 33 буквы русского алфавита для записи слов, и 10 арабских цифр для записи чисел (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 и 9). Теперь, обратите внимание, важный момент — для записи числа 34, мы используем цифры «3» и «4». Сами по себе цифры еще не определяют число. Например с тех же самых цифр мы можем записать и число 43, и число 4433 и т.п. Правила записи чисел с цифр определяются принятой нотацией и системой счисления. То, чем мы пользуемся в обычной жизни называется десятичной нотацией. И достоинством любой нотации является возможность записывать любые числа, пользуясь лишь ограниченным набором цифр. Точно так же, как мы записываем все многообразие слов, используя лишь 33 буквы алфавита.
Значит, когда мы учим с ребенком знаки на карточках/кубиках («А», «Б», «В», «4», «5», «+»,«–») — то речь идет о цифрах, т.е. о знаках, которыми мы впоследствии будем обозначать числа. Учимся писать мы тоже буквы и цифры. Но когда мы переходим к счету (подсчету, называнию количества) — мы говорим с ребенком о числах.
«Напиши число 3. А теперь прибавь к нему 2», — корректно. «Запиши цифру 8. И отними 4», — некорректно. От цифры (как и от буквы) мы ничего отнять не можем. Правильно будет: «Запиши число 8…» «Напишите цифру 17», — некорректно. Нет такой цифры среди арабских. Правильно будет: «Напишите число 17»
Сприйняття минулого з часом мимоволі змінюється. З одного боку, ми стаємо менш залежними від тих, хто "робив історію", ставав її героями чи антигероями, все менше маємо до них "сентиментів". Значно важливішими для нас стають джерела, яких історики відкривають дедалі більше, або аналізують у ширшому контексті.
З другого боку, час невпинно поглиблює прірву між нами та історичною минувшиною. Ця неуникнена дистанція провокує до того, що історики називають модернізацією.
Модернізація в історії становить чи не найбільший бар'єр для розуміння минулого. Це коли на речі та явища далекої минувшини ми дивимося очима людини з сучасним життєвим та освітнім досвідом - немотивовано переносимо цілком сучасні мисленневі практики та стереотипи на інші епохи.