М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
юсик17
юсик17
28.05.2020 03:05 •  Математика

Біологія терміново скільки кілограм трави необхідно для нормального існування мови в екосистемі , якої маса становить 2 кг ​

👇
Ответ:
elinapak
elinapak
28.05.2020

хрю

Пошаговое объяснение:

4,7(3 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Arseniy2828
Arseniy2828
28.05.2020

тут пришёл соседский Игорь и сел рядом на скамеечке. он слушал ,слушал Мишутку и Стасика, потом говорит:

-вот врут-то! И вам н стыдно?

-а чего стыдно? Мы же никого не обманываем,-сказал Стасик-простовыдумываем , будто сказки рассказываем

-А ты думаешь, легко выдумывать?

-Чего проще!

-Ну выдумай что-нибудь

-сейчас...-сказал Игорь

Мишутка и Стасик обрадовались и приготовились слушать

-сейчас,-повторил Игорь.-Э-э-э...гм...кхм...э-э-э...

-ну, что ты  всё ,,э" да ,,э"!

-Сейчас! Дайте подумать.

-Ну, думай, думай!

-Э-э-э,-снова сказал Игорь и посмотрел на небо.-Сейчас, сейчас...э-э-э...

-Ну ,чего же ты не выдумываешь? Говорил-чего проще!

-сейчас...Вот! Один раз я дразнил собаку, а она меня цап за ногу и укусила. Вот даже шрам остался.

-Ну и что же ты выдумал?- спросил Стасик.

-Нечего. как было так и рассказал.

-а говорил-выдумывать мастер!

-Я мастер, да не такой как вы. Вот вы всё врёте, да без толку, а я вчера соврал, мне от этого польза.

-Какая польза?

-А вот. Вчера вечером мама и папа ушли мы с Ирой остались дома. Ира легла спать, а я залез в буфет и съел полбанки варенья. Потом думаю: как бы мама пришла: ,,Кто варенье съел?" Я говорю ,,Ира" Мама посмотрела, а у неё все губы в варенье. Сегодня утром её от мамы досталось, а мне мама ещё варенья дала. Вот и польза.

-Значит, из-за тебя другому досталось, а ты и рад!

-А тебе что?

-Мне нечего. А вот ты этот...как это называется... Брехун! Вот!

-сами вы брехуны!

-Уходи! Не желаем с тобой на лавочке сидеть.

-Я и сам не стану с вами сидеть.


4,6(94 оценок)
Ответ:
bedboy777
bedboy777
28.05.2020
ЛУМПУМЧИК
(Уривок з фантастичної повісті)
Інопланетянин мав кумедне ім'я Лумпумчик, бо імена на Сатурні- давали теж незвично. Якщо, народившись, маленький «м'ячик» зробив «Лусь!», опустившись при падінні на поверхню, то його називали Люсем, а наш герой зробив «Лум-Пум!» — і його назвали Лумпумчиком.
По закінченні уроків мав відбутися важливий футбольний матч: зустрічалась збірна команда школи зі збірною школярів із сусіднього містечка Вишеньки. День був чудовий, і всі швидко розбіглись по домівках, щоб пообідати і приготуватись до матчу. Василько був форвардом* команди, хоч і наймолодший за усіх. Нинішній матч був доброю нагодою показати себе у справжньому поєдинку, бо до цього він брав участь лише у змаганнях між класами. «От якби Лумпум-чик побачив, як я граю»,—думав Василько, ідучи додому.
По дорозі він зустрів свого малого сусіда — п'ятирічного Юрчика. Юрчик деколи ходив з ним на рибалку, іноді вони разом бавились в хованки. Незважаючи на свій малий вік, Юрчик був дуже метким хлопчиком.
— Васильку, ходи до мене,— мені мама нову машинку купила! — загукав Юрчик.— О, подивися, яка велика,— з кузовом і віконцями! Правда, вона схожа на автобус?
Машинка справді була чудова, до того ж із дистанційним  управлінням: сама їздила навколо будиночка і подавала сигнали. Ззаду в машинки були гарні дверцята з ручкою, а всередині — м'які сидіння.
Юрчик захоплено щебетав, а Василько уважно розглядав машинку, в голові у нього визрівав план.
—    Юрчику, хочеш побувати на футбольному матчі? Сьогодні грає збірна нашої школи і збірна з Вишеньок.
—    Хочу!   —   радісно   вигукнув  Юрчик.—  А  ти візьмеш мене з собою? І машинку можна взяти?
—    Звичайно, обов'язково з машинкою. Я посаджу тебе у першому ряду, добре?
—    Добре,   добре!   —   Юрчик   радісно  заплескав у долоні і застрибав по доріжці. — Я піду мамі скажу!
—    Скажи мамі і чекай мене тут: я пообідаю і заберу тебе з собою.
Василько побіг додому. Коли він влетів до кімнати, відразу помітив сліди Лумпумчикового господарювання: паперова модель космічного корабля, яку він так довго конструював, лежала посеред кімнати, а в акваріумі плавали його войовничі пластмасові козаки.
—    Вибач, я хотів прибрати,— почув він десь із кутка голос Лумпумчика,— але ці гострі кути у вас... Я весь побитий... Василько заглянув під стіл — там не було нікого, за кріслом теж, під ліжком — порожньо.
—    Де ти, Лумпумчику? — стурбовано запитав він.
—    Я тут! — голос Лумпумчика лунав дуже глухо.
Василько відчинив шафу — нікого не видно. І тут він помітив, як у кутку шафи заворушився клубок.
Це була його сорочка, в ній він і знайшов Лумпумчика.
—    Вибач,—  ще раз сказав той,  віддихуючись,
а Василько радісно обняв свого друга.
—    Ти мій пустотливий м'ячику,— лагідно в він до нього,— більше не будеш сам нудьгувати.
4,4(79 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Математика
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ