Домашнє завдання 1. У садку за три дні зібрали 1894 кг яблук Тершого дня зібрали 648 кг яблук другого дня - на 26 кг більше. Скільки кілограмів яблук зібрали третього дня?
Наиболее ранние записи былин были сделаны в XVII веке, а первые публикации текстов в XVIII веке принадлежат писателям М. Чулкову, Н. Новикову, И. Дмитриеву. Важным событием стало издание в 1804 году сборника «Древние российские стихотворения», составленного Киршей Даниловым. В. Аникин делит былины на древнейшие (докиевские): это былины о Волхе, Дунае, Потыке; киевские — о Добрыне, Сухмане, Даниле Ловчанине, Чуриле, Соловье Буди- мировиче; владимиро-суздальские — об Илье Муромце, Алеше Поповиче; галицко-волынские — о Дюке;
Два основных цикла былин — киевский и новгородский — сложились во время расцвета Киева и Новгорода. К новгородским относятся сказания о Садко, Василии Буслаеве и др Почти все былины в XIX и XX веках записаны от крестьян. В крестьянской среде их пели не только мастера- сказители, но и рядовые крестьяне — Т. Рябиния, В. Щеголенок и др.
Святий Миколай в Україні — один із найшанованіших святих, який стоїть поряд з Іваном Хрестителем, Юрієм Переможцем, Андрієм Первозванным та Іллею Пророком. Свято на його честь відзначають двічі на рік: Миколи Теплого (Миколи Весняного, Перенесення мощів святого Миколая) — 22 травня і Миколи - Зимового (святого Миколая, Миколи Чудотворця, Миколая Мирликійського) -19 грудня. Весняного Миколая вшановують скромніше — вітають іменинників, святкують храми там, де церкви були освячені цього дня. Зимового Миколая, якого вважали покровителем хліборобства, повелителем стихій, Добрим (Угодником), вшановували пишно. Вірили в чудодійну силу святого: з ним пов’язані випадки чудесного ння замерзлих, утоплеників, подорожніх, що опинилися в біді. Саме тому Запорізьке козацтво вважало Святого Миколая за свого заступника, який рятує їх від усіляких стихій під час військових походів, як на суші, так і на морі. Також на честь Святого Миколая на Запорізькій Січі споруджували церкви та оздоблювали його ікони пишними шатами із дорогоцінного каміннямя та золота. В давнину до цього дня (як і на Святий вечір, і на Водохреще) варили кутю з пшениці та ячменю, сподіваючись, що Миколай Добрий до з майбутнім урожаєм зернових. Починаючи від дня святої Варвари (17 грудня), три дні поспіль гуляли Миколаївські святки. У далекому XVIII столітті, козаки та посполиті, з нагоди цього свята обов’язково варили пиво, за гостей і, незважаючи на піст, влаштовували танці з музиками, катання на конях та інші козацькі розваги. Павло Алеппський, архідиякон, який мандрував Україною в середині XVІ століття, трапезуючи у козаків, відзначав, що «у Землі Козаків нема вина, але навзамін його п’ють відвар з ячменю, дуже приємний на смак. Ми пили його замість вина, що ж було робити? Але цей ячмінний відвар прохолоджувальний для шлунку, особливо в літній час». У різних українських монастирях (Києво-Печерському, Густинському Троїцькому та ін.) гостям подавали «спочатку мед, потім пиво, за тим чудове червоне вино із власних виноградників», а також: «Поставили на стіл кухлі з пивом і соління парами». Відзначав чужоземець і щедрість отців церкви: «Нам привозили мед і пиво у великих діжках». Уже в XIX столітті на Миколая пиво в домашніх умовах не варили, цей напій виготовляли лише в монастирських, державних чи приватних броварнях. Але його охоче купували і виставляли віншувальникам, бо ще на зламі ХІХ-ХХ століть по околицях Києва в ці дні ходили з вітаннями, аналогічними різдвяним колядкам. Храмові (престольні) свята, зокрема й Миколая, в Україні відзначали із службою Божою, гостинами, провідуванням родичів. Це був піст, і тому готували пісні страви: пундики, пампушки, вареники з пісною начинкою, млинці, пекли білий хліб, калачі і пироги.
В. Аникин делит былины на древнейшие (докиевские): это былины о Волхе, Дунае, Потыке; киевские — о Добрыне, Сухмане, Даниле Ловчанине, Чуриле, Соловье Буди- мировиче; владимиро-суздальские — об Илье Муромце, Алеше Поповиче; галицко-волынские — о Дюке;
Два основных цикла былин — киевский и новгородский — сложились во время расцвета Киева и Новгорода.
К новгородским относятся сказания о Садко, Василии Буслаеве и др
Почти все былины в XIX и XX веках записаны от крестьян. В крестьянской среде их пели не только мастера- сказители, но и рядовые крестьяне — Т. Рябиния, В. Щеголенок и др.