1) 18. 2) 2.5 кг. 3) 25 м/мин. 4) 54. 5) Кощей 75, Василиса 45. 6) 49.
Пошаговое объяснение:
1) Медведь съел 42*4/7 = 4*42/7 = 4*6 = 24 пирожка. Осталось 42-24 = 18.
2) 2/25 конфет, которые съели Двое из Ларца = 200 г.
1/25 конфет = 100 г.
Всего они съели 25*100 = 2500 г = 2,5 кг.
3) Волк за 8 мин пробежал 1800 м, а за 4 мин 1800/2 = 900 м.
Заяц за 4 мин пробежал 1800*5/9 = 5*1800/9 = 5*200 = 1000 м.
Скорость Зайца больше скорости Волка на 100 м за 4 мин, или 100/4 = 25 м/мин.
4) Медведь утром прочитал 15 стр, а вечером 15*7/5 = 7*15/5 = 21 стр.
За весь день он прочёл 15+21 = 36 стр. И это 2/3 от прочитанного Машей.
Маша прочитала 36 : (2/3) = 36*3/2 = 54 стр.
5) Баба Яга заплатила 30 золотых, и это 2/5 от заплаченного Кощеем.
Значит, Кощей заплатил 30 : (2/5) = 30*5/2 = 75 золотых.
А Василиса заплатила 3/5 от Кощея, то есть 75*3/5 = 45 золотых.
6) Емеля проехал 3/7 пути, осталось 1 - 3/7 = 4/7 пути, и это 28 вёрст.
Значит, весь путь равен 28 : (4/7) = 28*7/4 = 7*28/4 = 7*7 = 49 вёрст.
1) 18. 2) 2.5 кг. 3) 25 м/мин. 4) 54. 5) Кощей 75, Василиса 45. 6) 49.
Пошаговое объяснение:
1) Медведь съел 42*4/7 = 4*42/7 = 4*6 = 24 пирожка. Осталось 42-24 = 18.
2) 2/25 конфет, которые съели Двое из Ларца = 200 г.
1/25 конфет = 100 г.
Всего они съели 25*100 = 2500 г = 2,5 кг.
3) Волк за 8 мин пробежал 1800 м, а за 4 мин 1800/2 = 900 м.
Заяц за 4 мин пробежал 1800*5/9 = 5*1800/9 = 5*200 = 1000 м.
Скорость Зайца больше скорости Волка на 100 м за 4 мин, или 100/4 = 25 м/мин.
4) Медведь утром прочитал 15 стр, а вечером 15*7/5 = 7*15/5 = 21 стр.
За весь день он прочёл 15+21 = 36 стр. И это 2/3 от прочитанного Машей.
Маша прочитала 36 : (2/3) = 36*3/2 = 54 стр.
5) Баба Яга заплатила 30 золотых, и это 2/5 от заплаченного Кощеем.
Значит, Кощей заплатил 30 : (2/5) = 30*5/2 = 75 золотых.
А Василиса заплатила 3/5 от Кощея, то есть 75*3/5 = 45 золотых.
6) Емеля проехал 3/7 пути, осталось 1 - 3/7 = 4/7 пути, и это 28 вёрст.
Значит, весь путь равен 28 : (4/7) = 28*7/4 = 7*28/4 = 7*7 = 49 вёрст.
Я народилася глибоко під землею, куди не дістають коріння рослин. Там, у королівстві вічного мороку, працею маленьких крапельок створено цілий світ величезних печер, підземних палаців з переходами, мостами, прикрашеними залами.
Але вода не тільки будує печери, вона ще й прикрашає їх. Ми, крапельки, просачиваемся крізь тріщини і щілини довго висимо на стелі печер. Потім ми падаємо на підлогу, але залишаємо після себе слід. Мільйони крапельок за мільйони років побудували підземні бурульки різних кольорів і форм.
Під землею теж є свої струмки, річки. В один з таких струмків я і потрапила, і разом зі своїми сестричками-крапельками попливла за його течією.
Підземна річка вибралася на поверхню землі, впала вниз з гори красивим водоспадом. Крапельки бризками розлетілися в різні боки. Я впала на листок якоїсь рослини і вирішила трохи відпочити, адже дорога була нелегка.
Тут виглянуло сонечко, стало дуже жарко, я потихеньку перетворилася на пару і почала підніматися вгору. Я злітала все вище і вище, поки в повітрі не стало холоднішати. Тоді ми, маленькі крапельки, стали збиватися в купки. Так утворилися хмари. У хмарах ми тихо попливли над землею. І все далі залишалося те місце, де я народилася.
Несподівано подув сильний вітер і зігнав всі хмари разом. Утворилася велика темна хмара. Крапельок води в ній було так багато, що хмара стала дуже важкою і опустилася низько над землею. Я зі своїми сестрами полилася вниз сильним дощем. Коли всі ми впали на землю, хмаринка стала легкою і попливла геть.
Знову виглянуло сонечко, і в небо піднявся гарний різнобарвний міст. Це була веселка. Вона мені так сподобалася, що я стала по ній дертися вгору. Вилізла на пропливають повз хмарка і продовжила свій шлях далі.
Разом з хмарою ми рухалися далі на північ. Стало дуже холодно, і всі крапельки перетворилися в сніжинки. Всі ми були схожі один на одного, але у кожної був свій наряд. Одна була схожа на зірочку, інша на квітку.
Ми виросли і полетіли до землі білою зграєю. Вітер не давав нам спокійно спускатися, кружляв нас і змушував танцювати веселі танці.
Але все-таки ми опустилися на землю. Одні лягли на дахи будинків, інші на дорогу, треті на полі. Нас почали змітати лопатами, прибирати машинами. Багато сніжинки танули і гинули.
Навесні я та інші сніжинки розтанули, утворилися струмки, а вони потекли в річку. Ми пересувалися по її дну, дзюрчали по камінчиках, плескалися про берег. Довго-довго тривав цей біг, день змінював ніч. Я бачила, як мої подружки ставали то росою на квітках, то туманом над землею. Він був таким щільним і білим, що нічого не було видно навколо. Я ж рухалася далі.
Річка дісталася до вашого міста, і я потрапила на водозабірну станцію, де нас, крапельок, очистили, профільтрували і погнали по трубах водопроводів. Ось по такій трубі я і добігла до твого дому, потрапила в твій кран. Потім мене налили в чайник і твою чашку. Думаю, що моя подорож тепер закінчено. Пий чай!