Казка про те, як Крапелька і Капітошка подорожували між землею і небом
Одного ранку в лісі з'явився Капітошка. З березового листа, що тремтів від вітра, впала крапля на лист лопуха, звідти скотилася, прихопивши ще одну, на росисту травинку. І ось на ній захитався прозорий кругловидий веселун. Він переливався на травинці та вітався з жуками і мурахами, що пробігали повз. Опівдні стало припікати сонце, і поруч з Капітошкою приземлився джміль, щоб напитися.
Бешкетник схопив волохатого звіра за лапки і злетів високо. А потім опинився в надрах запашної квітки. Там, влаштувавшись на м'якій тичинці, він і задрімав. Розбудив його чийсь плач. На краю квітки висіла дощова Крапелька і скаржилася, що хоче додому до мами-хмари і до подружок. Гостинний господар запропонував їй найзручнішу тичинку і забулькав-задзвенів колискову, під яку заснув і сам.
З ранку стояла спека. Квітка розкрила свої пелюстки, і Капітошка з крапельками прокинулися і вже летіли легкою парою прямо в небо. Там Крапелька швидко знайшла сестричок і подружок, вони скупчилися , утворивши невелику хмарку. Вони поспішали розповісти, що бачили на землі. А Капітошка нікого не знав: він був народжений з роси і ніколи не бував у небі. Допитливий гість прислухався до розповідей крапельок: хтось потрапив у річку і плавав над нею всю ніч туманом. Або хтось потрапив у грунт і з підземною річкою вибіг до моря, піднявся назад у хмару, бо його випарувало жарке південне сонце.
Оповідань було так багато, хмара пливла так довго, що земля знизу стала кам'янистою. А новеньких ставало все більше.
З великими труднощами знайшов Капітошка свою знайому Крапельку. Він довго умовляв її спуститися вниз, адже вони багато чого ще не бачили. Нарешті, коли земля внизу стала білою, Крапелька засумувала і погодилася. Вони стрибнули з краю хмари, що стала величезною, як гора. Їх підхопив вітер і закрутив. У Капітошки почали рости ручки і ніжки. Дві, три ... шість! Він перетворювався на щось нове, вже не на краплю і не на росу.
Йшов перший сніг. Незабаром йому судилося розтанути під теплим сонцем неквапливої осені. Перетворитися на струмки і калюжі. А потім випаруватися. Тоді Капітошка і Крапелька знову повернуться в хмару з новими розповідями.
Из девяти планет Солнечной системы только у Меркурия и Венеры нет спутников. Все остальные планеты имеют спутники. У Земли единственный спутник — Луна (зато какая большая!). У Марса два спутника — Фобос (страх) и Деймос (ужас). Спутники открыты в 1877 году, видны лишь в сильные телескопы, сфотографированы космическими станциями. Они представляют собой небольшого размера бесформенные глыбы, похожие на астероиды, поверхность которых покрыта кратерами. Спутники Юпитера Йо, Европа, Ганимед и Каллисто называют Га-лилеевыми. Они были открыты еще в 1610 году, и видны даже в бинокль. Это самые крупные спутники Юпитера. Ганимед и Каллисто размером с Меркурий. Спутник Ио интересен тем, что на нем действуют несколько, вулканов. Остальные 12 спутников меньших размеров имеют неправильную форму. Самая богатая по числу спутников (их 23) планета Сатурн. Самый большой из его спутников — Титан, он больше Луны в 2 раза. Самый яркий спутник во всей Солнечной системе — Энцелад, его поверхность по блеску похожа на свежевыпавший снег. У планеты Уран 15 спутников. Самые крупные из них: Миранда, Ариэль, Умбриэль, Титания и Оберон. У Нептуна в телескоп наблюдаются два крупных спутника — Тритон и Нереида. Остальные четыре изучены пока плохо. Самая маленькая планета Солнечной системы Плутон имеет пока единственный известный спутник Харон, по размерам они близки друг к другу. Число открытых спутников планет 54, но, может быть, будут открыты новые спутники. Наука и техника не стоят на мес
В зависимости от биологических особенностей важнейших растений, их возраста и определённых физико-географических условий в лесу развивается несколько ярусов растений. Ярусы — достаточно чётко отграниченные горизонты концентрации деятельных органов растений. Ярусы могут быть образованы одним или двумя и более видами. В лесах различают ярусы:
Древостой. Полог леса — совокупность крон сомкнувшихся деревьев. В лесах умеренного пояса может быть до двух лесных пологов. В тропических лесах до пяти ярусов древостоя. Во влажных тропических лесах есть ярус очень высоких деревьев, возвышающихся над пологом леса. Подлесок. Состоит из кустарников и низких деревьев. Травяной или травяно-кустарничковый. Моховой или лишайниковый. Лесная подстилка — «слой органических остатков на поверхности почвы в лесу». [6]. Она состоит из опавших листьев, веток, цветов, плодов, коры и других остатков растений, фекалий и трупов животных, оболочек куколок и личинок. Бывает, что в лесной подстилке находится несколько миллионов обитателей на каждом квадратном метре, от простейших и бактерий до мышей и других мелких млекопитающих. Поэтому обычно подстилка и есть самый густонаселённый ярус. [7] Слой остатков отмерших растений представляет собой мёртвый покров. [8] Роль лесной подстилки очень велика. Место образования перегноя. Защита почвы от размыва и механического уплотнения. Регулятор водно-воздушного режима почв. Регулятор лесорастительных свойств почв. Место концентрации элементов питания растений. [6]
Встречается внеярусная растительность из вьющихся и лазящих растений, и эпифитов [9].
Казка про те, як Крапелька і Капітошка подорожували між землею і небом
Одного ранку в лісі з'явився Капітошка. З березового листа, що тремтів від вітра, впала крапля на лист лопуха, звідти скотилася, прихопивши ще одну, на росисту травинку. І ось на ній захитався прозорий кругловидий веселун. Він переливався на травинці та вітався з жуками і мурахами, що пробігали повз. Опівдні стало припікати сонце, і поруч з Капітошкою приземлився джміль, щоб напитися.
Бешкетник схопив волохатого звіра за лапки і злетів високо. А потім опинився в надрах запашної квітки. Там, влаштувавшись на м'якій тичинці, він і задрімав. Розбудив його чийсь плач. На краю квітки висіла дощова Крапелька і скаржилася, що хоче додому до мами-хмари і до подружок. Гостинний господар запропонував їй найзручнішу тичинку і забулькав-задзвенів колискову, під яку заснув і сам.
З ранку стояла спека. Квітка розкрила свої пелюстки, і Капітошка з крапельками прокинулися і вже летіли легкою парою прямо в небо. Там Крапелька швидко знайшла сестричок і подружок, вони скупчилися , утворивши невелику хмарку. Вони поспішали розповісти, що бачили на землі. А Капітошка нікого не знав: він був народжений з роси і ніколи не бував у небі. Допитливий гість прислухався до розповідей крапельок: хтось потрапив у річку і плавав над нею всю ніч туманом. Або хтось потрапив у грунт і з підземною річкою вибіг до моря, піднявся назад у хмару, бо його випарувало жарке південне сонце.
Оповідань було так багато, хмара пливла так довго, що земля знизу стала кам'янистою. А новеньких ставало все більше.
З великими труднощами знайшов Капітошка свою знайому Крапельку. Він довго умовляв її спуститися вниз, адже вони багато чого ще не бачили. Нарешті, коли земля внизу стала білою, Крапелька засумувала і погодилася. Вони стрибнули з краю хмари, що стала величезною, як гора. Їх підхопив вітер і закрутив. У Капітошки почали рости ручки і ніжки. Дві, три ... шість! Він перетворювався на щось нове, вже не на краплю і не на росу.
Йшов перший сніг. Незабаром йому судилося розтанути під теплим сонцем неквапливої осені. Перетворитися на струмки і калюжі. А потім випаруватися. Тоді Капітошка і Крапелька знову повернуться в хмару з новими розповідями.