як відомо зі змісту цієї сатирично-фантастичної книги, гуллівера волею випадку занесло до країни, де всі люди були в 12 разів фізично менше, ніж він сам. безумовно, це стало причиною для проблем як самого гуллівера, так і всіх жителів ліліпутії – адже він міг просто розчавити їх або нанести якісь інші каліцтва через власну необачність. проте, спочатку його прийняли досить добре. його повноцінно годували, хоча йому було потрібно набагато більше їжі, ніж звичайним ліліпутам. ліліпути створювали спеціальні закони з урахуванням вимог гуллівера. але потім все кардинально змінилося. спочатку його задіяли у військових діях проти іншої країни, де він надавав свою посильну завдяки своїм великим і набагато перевершуючим ів розмірам, а потім і зовсім захотіли позбавити життя, але все ж обмежилися ідеєю виколоти йому очі. на щастя для гуллівера, йому вдалося втекти і продовжити свої подорожі в інших країнах.
аналізуючи ситуацію, в якій опинився гулівер в ліліпутії, не можна бути однозначним. з одного боку, жителі країни дійсно добре прийняли гуллівера, в усьому йому і надавали всіляке сприяння. але потім все поступово почало змінюватися – суспільство показало, що воно далеко не чесне, а дуже жорстоке і здатне на справжні злочини проти окремо взятих людей. саме тому я зовсім не хотів би жити в такому місці, як ліліпутія. джонатан свіфт описує всю ту жорстокість, яка панували серед ліліпутів і тим самим натякає на те, що ця країна, бути може, схожа на тодішню ію. зрештою, гуллівера захотіли залишити без очей, щоб остаточно поставити собі на службу й поневолити. невже хтось хотів би опинитися в таких же обставин? я цього точно не хотів би та нікому не побажав би. крім своєї жорстокості, ліліпути також були досить дурні, сварилися з сусі через дрібниці, чого цілком можна було уникнути.
однозначно можна сказати, що я не хотів би жити в ліліпутії. це місце наповнене лицемірними і жорстокими людьми, які ніби пишаються своєю безсердечністю. ліліпутія – дійсно жахливе місце для життя. я не думаю, що воно хоча б мінімально придатне для життя будь-якої людини з сучасності.
православную церковь со времени ее основания в 10 в. и до учреждения московского патриархата (1589) возглавляли митрополиты. как представитель церковной иерархии, митрополит осуществлял в своей митрополии власть патриарха константинопольского и находился под его юрисдикцией. фактически же он являлся главой национальной церкви самостоятельного государства и потому обладал большей независимостью по отношению к константинополю по сравнению с другими, подчиненными царьграду епископами. император византийской империи как глава христианского мира также формально обладал властью над митрополитом. однако в реальной жизни осуществление полномочий митрополита в значительной степени зависело от князя, который на данный момент занимал великокняжеский престол.
13\15-х+11\30=0
х=13\15+11\30
х=1\2