Признак делимости чисел на 2 На 2 делятся все четные натуральные числа, например: 172, 94,67 838, 1670. Признак делимости чисел на 3 На 3 делятся все натуральные числа, сумма цифр которых кратна 3. Например: 39 (3 + 9 = 12; 12 : 3 = 4); 16 734 (1 + 6 + 7 + 3 + 4 = 21; 21:3 = 7). Признак делимости чисел на 4 На 4 делятся все натуральные числа, две последние цифры которых составляют нули или число, кратное 4. Например: 124 (24 : 4 = 6); 103 456 (56 : 4 = 14). Признак делимости чисел на 5 На 5 делятся все натуральные числа, оканчивающиеся на 5 или 0. Например: 125; 10 720. Признак делимости чисел на 6 На 6 делятся те натуральные числа, которые делятся на 2 и на 3 одновременно (все четные числа, которые делятся на 3). Например: 126 (б — четное, 1 + 2 + 6 = 9, 9 : 3 = 3). Признак делимости чисел на 9 На 9 делятся те натуральные числа, сумма цифр которых кратна 9. Например: 1179 (1 + 1 + 7 + 9 = 18, 18 : 9 = 2). Признак делимости чисел на 10 На 10 делятся все натуральные числа, оканчивающиеся на 0. Например: 30; 980; 1 200; 1 570. Признак делимости чисел на 11 На 11 делятся только те натуральные числа, у которых сумма цифр, занимающих четные места, равна сумме цифр, занимающих нечетные места, или разность суммы цифр нечетных мест и суммы цифр четных мест кратна 11. Например: 105787 (1 + 5 + 8 = 14 и 0 + 7 + 7 = 14); 9 163 627 (9 + 6 + б + 7 = 28 и 1 + 3 + 2 = 6); 28 — 6 = 22; 22 : 11 = 2).
У давнину люди вважали, що Земля є плоским або опуклим кругом, який тримається на підпорах. Стародавні індійці думали, що півкулю Землі тримають чотири слони, які стоять на величезній черепасі. У слов’ян існувала думка, що Земля тримається на китах, а кити плавають по воді.
Учений Піфагор, який жив за дві з половиною тисячі років до нашої ери, вважав, що Земля – це куля, в якої немає верху та низу. Через двісті років після Піфагора старогрецький учений і філософ Аристотель, вивчаючи будову Всесвіту, висловив думку, що Земля – центр Всесвіту, а навколо неї обертаються Сонце і Місяць, планети і зорі. Приблизно через п’ятсот років після Аристотеля жив грецький учений Птоломей, який створив свою систему Всесвіту. Він учив, що всі небесні тіла рухаються навколо Землі в порожньому світовому просторі.
500 років тому всі попередні уявлення про будову Всесвіту спростував польський учений Микола Копернік. Він після тривалих завдяки складним математичним розрахункам довів, що Земля є не центром Всесвіту, а лише однією з планет, що обертаються навколо Сонця.
Ідеї Коперніка розвинув у своїх працях італійський учений Джордано Бруно, який народився в 1548 році. Він вважав, що Всесвіт не має центру й меж. Його твердження суперечили поглядам церкви на Всесвіт, і тому його оголосили єретиком, змушували відмовитися від єретичних поглядів. Але славетний учений не зрікся своїх ідей, за що в 1600 році його заживо спалили на вогнищі.
З давніх часів гаючи за небом, люди використовували різні прості вимірювальні прилади, які дозволяли визначити місце розташування і час перебування тіл на небосхилі. Найпершим і найпростішим приладом був гномон. Він складався зі стрижня, установленого на горизонтальному майданчику гаючи за довжиною та напрямком тіні стрижня, можна було визначити висоту Сонця й інші астрономічні дані. Пізніше були сконструйовані квадрат, за до якого вимірювали кути між зорями, та астролябія – прилад, за до якого визначали висоту зір над горизонтом.
Перший прилад, що збільшував зображення в 30 разів, сконструював італійський професор астрономії та математики Галілео Галілей у 1609 році. Це телескоп, назва якого означає «далеко дивлюсь». За до цього приладу вчений побачив у десятки разів більше зір, ніж неозброєним оком, виявив, що Чумацький Шлях – це скупчення незліченної кількості зір, що слабко світяться, відкрив чотири супутники Юпітера, розглянув поверхню Місяця та багато інших небесних тіл.
Сучасні телескопи дають збільшення в 500 разів. Їх установлюють у спеціальних приміщеннях – обсерваторіях з Землі дослідження небесних тіл не обмежується. Зараз створені орбітальні станції, штучні супутники, які вивчають небесні тіла в космосі.
Освоєння космосу збагачує науку новими знаннями про небесні тіла. Першим у космосі побував радянський льотчик Юрій Гагарін. 12 квітня 1961 року за 108 хвилин він облетів земну кулю зі швидкістю 8 км/с (її називають першою космічною швидкістю). У 1965 р. радянський космонавт Олексій Леонов першим вийшов у відкритий космос. У 1969 р. американські космонавти висадилися на Місяць і взяли проби місячного ґрунту. Першим космонавтом незалежної України став Леонід Каденюк, який у 1997 році протягом 16 діб працював на орбітальній станції спільно з американськими космонавтами.
2) 50-10=40(м)-осталось отремонтировать