1. Хто дрімає, той щастя не/має. 2. Любов, як перстень, не/має кінця. 3. Хто літом жари боїться, той зимою не/має чим погріться. 4. Хто себе надміру любить, той друзів не/має. 5. Не/має що робити, то пішов воду гасити. 6. Не/має зла без добра. 7. Не/має казок кращих за ті, які створив сам народ. 8. Без солі, без хліба не/має обіду. 9. Не/має бджоли без жала, а троянди без колючок. 10. Коли не/має риб, то добре і гриб. 11. Соловей не/співає, коли чого їсти не/має. 12. Гарно тому жити, хто не/має за чим тужити. 13. Сова плаче — сліз не/має.
Как-то мне на глаза попались строки Н. В. Гоголя: «Вся поверхность земли представлялася зелено-золотым океаном, по которому брызнули миллионы разных цветов...».
Не правда ли, удивительно волшебную картину нарисовал писатель? Так и хочется своими глазами увидеть подобную красоту. Но в настоящие время писатели и поэты, как правило, пишут об экологических проблемах.Говорить об экологии сейчас — значит говорить не об изменении жизни, а о ее Надо реки, превращающиеся в сточные канавы почву от эрозии зеленые моря тайги сам воздух от загрязнения.
