Над большей частью территории преобладает движение воздуха с запада на восток и только на юг, в тропических широтах — с северо-востока на юго-запад (пассаты). западный перенос воздуха происходит в процессе циклонической деятельности. зимой она сильно выражена над тихоокеанским побережьем, затухает над кордильерами и вновь обостряется над внутренними равнинами. над внутренним плато кордильер часто развиваются антициклоны. в циклонах холодный арктический воздух выносится далеко на юг, достигая иногда мексиканского залива. в передних частях циклонов тёплый влажный тропический воздух часто проникает на север, вызывая повышение температуры и выпадение осадков, особенно обильных в восточных частях материка. вследствие этих процессов на тихоокеанском побережье зимой преобладает тёплая погода с дождями и в горных районах, на большей части аляски, внутренних плато кордильер и на северо-запад канады — морозная и сухая погода, в центральных и восточных частях материка — неустойчивая погода с морозами и оттепелями, частыми . тепло и довольно сухо зимой только в подверженных действию пассатов тропических районах на юге мексиканского нагорья и флориды. летом западный перенос воздуха ослабевает. на материк распространяется воздух с мексиканского залива, перемещающийся на северо-восток по западной периферии азорского антициклона и приносящий большое количество влаги в центральные и восточные районы. в районы центральной америки и вест-индии вторгается экваториальный муссон, вызывающий выпадение обильных осадков. тихоокеанский воздух движется по восточной периферии гавайского антициклона на юг, вдоль западного побережья материка и обычно не вызывает летних осадков, за исключением юго-восточных районов аляски. прохладная погода удерживается летом на севере и на подверженном влиянию холодных течений северо-востоке материка.
Шлюбна пора у лисиць настає в середині лютого і триває всього декілька тижнів. У цей час навколо однієї самки збирається декілька самців; вони не відходять від неї ні на хвилину і залицяються до неї, подібно до того, як це роблять собаки. У цей період запах їхніх виділень стає особливо різким, і частіше, ніж звично, чується їхній гавкіт. Справа не обходиться, звичайно, без бійок між суперниками. Коли самка завагітніє, вона залишає нору і поселяється в густому чагарнику, розташованому поблизу від вибраної для пологів нори. У цей час, за Бекманом, вона відвідує і розширює різні нори і нарешті поселяється в такій місцевості, яку останнім часом найменше відвідували люди і собаки. Розташована ця нора в затишному місці або лежить відкрито — на це вона не звертає уваги. У тому разі, якщо потрібної нори не знайдеться, лисиця сама вириває її або влаштовує собі кубло в дуплі дерева, під купою каміння, хмизу, або ж просто в заростях чагарнику, і м’яко вистилає його шерстю. Ще під час вагітності самка починає потроху вискубувати на собі шерсть по всьому череву, від пупка до самого горла. Вона це робить з подвійною метою: по-перше і головним чином, для того, щоб відкрити соски для очікуваного потомства, а по-друге, щоб ту шерсть використати на теплу і м’яку підстилку майбутнім дитинчатам. Пологи настають через дев’ять тижнів, або 60—63 дні, після спаровування, звичайно в кінці квітня або на початку травня. Кількість дитинчат коливається між 3 і 12; найчастіше в кублі знаходять 4—7 лисенят. За дослідженнями Пагенштехера, вони з’являються на світ сліпими та із закритими вухами; вкриті дуже гладкою, короткою бурою шерсткою з жовтуватими і сіруватими на кінчиках волосками і мають чалу смугу, яка різко виділяється на лобі, білий кінчик хвоста і маленьку білу нечітку плямочку на грудях. Вони вкрай незграбні, неповороткі та спочатку розвиваються дуже повільно. Очі у них розплющуються тільки за два тижні, однак до цього ж часу прорізаються всі зуби. Мати ставиться до них дуже ніжно, перші дні не залишаючи їх ні на мить, а згодом якщо і йде кудись, то лише вечірньої пори і ненадовго, заздалегідь вживши всіляких заходів, щоб приховати їхню присутність.Через місяць або півтора після свого народження маленькі хижаки, вкриті червонувато-сірою шерсткою, наважуються тихої днини виходити з нори, щоб погрітися на сонечку і погратися на волі одне з одним або з матір’ю. Мати приносить їм удосталь поживи та ще з перших тижнів примушує їсти і навіть ловити мишей, пташок, жаб і жуків. У цей час лисиця стає ще обережнішою і при щонайменшому шумі відводить їх назад у нору, а якщо чує переслідування, то тягне їх у зубах в іншу нору. Навіть у мить найсерйознішої небезпеки вона поспішає схопити дитинча, щоб донести його до безпечного місця. В кінці червня молоденькі лисички вже беруть участь у материнському полюванні, а іноді й самостійно вирушають на лови зайчат, маленьких мишей, пташок, не нехтуючи і жуками. В кіпці липня дитинчата зовсім залишають нору і йдуть разом з матір’ю на хлібні поля, які обіцяють їм багату здобич і забезпечують цілковиту безпеку. Коли жнива спустошать поля, вони перебираються в густі чагарники, в степи, в зарості очерету. Пізньої осені вони нарешті остаточно відділяються від матері та починають самостійне життя.
