Шлюбна пора у лисиць настає в середині лютого і триває всього декілька тижнів. У цей час навколо однієї самки збирається декілька самців; вони не відходять від неї ні на хвилину і залицяються до неї, подібно до того, як це роблять собаки. У цей період запах їхніх виділень стає особливо різким, і частіше, ніж звично, чується їхній гавкіт. Справа не обходиться, звичайно, без бійок між суперниками. Коли самка завагітніє, вона залишає нору і поселяється в густому чагарнику, розташованому поблизу від вибраної для пологів нори. У цей час, за Бекманом, вона відвідує і розширює різні нори і нарешті поселяється в такій місцевості, яку останнім часом найменше відвідували люди і собаки. Розташована ця нора в затишному місці або лежить відкрито — на це вона не звертає уваги. У тому разі, якщо потрібної нори не знайдеться, лисиця сама вириває її або влаштовує собі кубло в дуплі дерева, під купою каміння, хмизу, або ж просто в заростях чагарнику, і м’яко вистилає його шерстю. Ще під час вагітності самка починає потроху вискубувати на собі шерсть по всьому череву, від пупка до самого горла. Вона це робить з подвійною метою: по-перше і головним чином, для того, щоб відкрити соски для очікуваного потомства, а по-друге, щоб ту шерсть використати на теплу і м’яку підстилку майбутнім дитинчатам. Пологи настають через дев’ять тижнів, або 60—63 дні, після спаровування, звичайно в кінці квітня або на початку травня. Кількість дитинчат коливається між 3 і 12; найчастіше в кублі знаходять 4—7 лисенят. За дослідженнями Пагенштехера, вони з’являються на світ сліпими та із закритими вухами; вкриті дуже гладкою, короткою бурою шерсткою з жовтуватими і сіруватими на кінчиках волосками і мають чалу смугу, яка різко виділяється на лобі, білий кінчик хвоста і маленьку білу нечітку плямочку на грудях. Вони вкрай незграбні, неповороткі та спочатку розвиваються дуже повільно. Очі у них розплющуються тільки за два тижні, однак до цього ж часу прорізаються всі зуби. Мати ставиться до них дуже ніжно, перші дні не залишаючи їх ні на мить, а згодом якщо і йде кудись, то лише вечірньої пори і ненадовго, заздалегідь вживши всіляких заходів, щоб приховати їхню присутність.Через місяць або півтора після свого народження маленькі хижаки, вкриті червонувато-сірою шерсткою, наважуються тихої днини виходити з нори, щоб погрітися на сонечку і погратися на волі одне з одним або з матір’ю. Мати приносить їм удосталь поживи та ще з перших тижнів примушує їсти і навіть ловити мишей, пташок, жаб і жуків. У цей час лисиця стає ще обережнішою і при щонайменшому шумі відводить їх назад у нору, а якщо чує переслідування, то тягне їх у зубах в іншу нору. Навіть у мить найсерйознішої небезпеки вона поспішає схопити дитинча, щоб донести його до безпечного місця. В кінці червня молоденькі лисички вже беруть участь у материнському полюванні, а іноді й самостійно вирушають на лови зайчат, маленьких мишей, пташок, не нехтуючи і жуками. В кіпці липня дитинчата зовсім залишають нору і йдуть разом з матір’ю на хлібні поля, які обіцяють їм багату здобич і забезпечують цілковиту безпеку. Коли жнива спустошать поля, вони перебираються в густі чагарники, в степи, в зарості очерету. Пізньої осені вони нарешті остаточно відділяються від матері та починають самостійне життя.
ЭКОСИСТЕМАЭКОСИСТЕМА(от греч. oikos — жилище, местопребывание и systema — сочетание, объединение), экологическая система, совокупность совместно обитающих организмов и условий их существования, находящихся в закономерной взаимосвязи друг с другом и образующих сисгему взаимообусловленных биотич. и абиотич. явлений и процессов. Термин «Э.» предложен А. Тенсли (1935), к-рый считал, что Э., «с точки зрения эколога, представляют собой осн. природные единицы на поверхности земли», в к-рые входит «не только комплекс организмов, но и весь комплекс физич. факторов, образующих то, что мы называем средой биома,— факторы местообитания в самом широком смысле». Он подчёркивал, что для Э. характерен «разного рода обмен веществ не только между организмами, но и между органическим и неорганическим». Понятие «Э.» приложимо к объектам разной сложности и размеров. Можно выделить Э. пруда или озера в целом и в то же время различать Э. прибрежных зарослей водных растений или донной области. Массив леса — Э., в пределах к-рой находятся Э. почв разного типа, Э. гниющего пня и т. д. Чаще под Э. понимают совокупность организмов и неживых компонентов среды их обитания, при взаимодействии к-рых происходит б. или м. полный биотич. круговорот (с участием продуцентов, консументов и редуцентов). Термин «Э.» приложим и к искусств. Э. (с.-х. угодья, сады, парки, сооружения биол. очистки сточных вод и пр.). Э. могут быть высокоустойчивыми, сохраняющими свои характерные особенности на протяжении длит, времени, или кратковременными (напр., Э. эфемерных водоёмов). Независимо от степени сложности Э. характеризуется видовым составом, численностью входящих в неё организмов, биомассой, соотношением отд. трофич. групп, интенсивностью процессов продуцирования и деструкции органич. вещества. Пространств, разграниченность Э. может быть выражена о. или м. отчётливо, а в отношении протекающих в них процессов круговорота они могут быть в большей или меньшей степени автономными. Существование Э. возможно лишь при притоке из окружающей среды не только энергии, но и большего или меньшего кол-ва вещества. Все реальные Э. (в совокупности слагающие биосферу Земли) принадлежат к открытым системам. С сер. 20 в. (в значит, степени в связи с остротой вставших перед человечеством экологич. проблем) широко развернулись исследования по количеств, оценке функц. особенностей Э. Для понимания структуры, продуктивности и устойчивости Э. важно изучение трофич. связей (см.ТРОФИЧЕСКАЯ ЦЕПЬ, ТРОФИЧЕСКИЙ УРОВЕНЬ), через к-рые в Э. осуществляются процессы биол. трансформации вещества и энергии. Количеств, определение интенсивности и эффективности этих процессов совр. методами, в частности с математич. моделирования Э.,— необходимая основа решения актуальных вопросов рационального использования биол. ресурсов природы и сохранения среды обитания человека. Термин биогеоценоз часто употребляется в том смысле, к-рый придаётся термину «Э.»..(Источник: «Биологический энциклопедический словарь.» Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Бабаев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — 2-е изд., исправл. — М.: Сов. Энциклопедия, 1986.)экосисте́маединый природный комплекс, образованный живыми организмами и средой их обитания (почва, водоём и т.д.), в котором все компоненты взаимосвязаны круговоротом веществ и потоком энергии. Экосистема может быть различных размеров и сложности (напр., озеро, лес или его часть и т.п.). Нередко (особенно в зарубежной научной литературе) экосистему отождествляют с биогеоценозом. Термин «экосистема» ввёл в 1935 г. англ. фитоценолог А. Тенсли.
